here I am
Персональный блог ASHLEYBROOKS — here I am
Персональный блог ASHLEYBROOKS — here I am
вибираю на сайті погоди опцію «інше місто»
в залежності від сезону – лондон варшава париж
бачиш – у світі цьому робиться зовсім тісно
я знаю що в тебе дощ і в якому районі спиш
я знаю що в тебе запара – шоппінг тусовки паті
я бачу на інстаграмі всю тебе серед жлобів
я знаю з яких вони родом і знаю в яких вони партіях
я ріжу у фотошопі мудацькі їхні лоби
у світі цьому так парко у світі цьому так тісно
та так тоскно самотньо й тісно
немов у прощальнім бою
і я на сайті погоди
в опції «інше місто»
вписую ім'я твóє
і адресу свою
автор: Юрій Іздрик
і знову пистаи комусь про свої відчування всередині, а потім видаляти історію повідомлень, побоюючись злому сторінки
чому я так прагну складнощів?
десь воно тут збирається, всередині, в області легень
збирається і каже: "привіт, я твоя весна"
втома, злість, нервозність
і навіть музика не допомагає
всі навкруги такі талановиті, стильні, розумні ну або просто мають залізний характер
а що я? здихаю від будь-якої образи, захлинаюсь у своїй ненависті, безпомічності. плачу і жалію себе. мене нудить від самої себе
виспатись і починати змінюватись
цей страх мене поглинає, топить, душить.
страх того, що ніколи не стану коханою.ніколи по-справжньому не кохатиму. ніколи не буду потрібна настільки, ну ви розумієте
ніколи, ніколи, ніколи не дізнаюсь про що ж ті книжки, пісні, вірші, картини, фільми, фотографії
страх заповнює думки, дії, розум і душу
усі змінюються. починають більше пити, закохуються, змінюють світогляд, навчаються макіяжу або розпусному життю, хтось дізнається що таке яскрава молодість далеко поза рідною домівкою, а хтось розуміє, що його кіт - єдина любов. світ - бурхлива ріка, що затягує нас у свою круговерть. і тільки я, здається, стою на березі
Вперше за такий довгий період хочеться писати про когось іншого. Більше того, пишеться. Людина, яку я абсолютно не знаю, але яка є мені по-своєму рідною. У нас спільні смаки і мрії, надії і віри. Нехай звучить пафосно, але є як є. Близький мені по духу, вперше схожий НАСТІЛЬКИ.
Як завжди зимно.
Надворі сніжно.
Навколо - тиша,
а в серці- ніжність.
З тобою музично
трохи незвично
бо вперше пишу
вірші
інакші
чужій людині
з чужого міста
ми серцем єдині
одного змісту
я маю надію
воістину вірю
це - не випадок
Можна нічого не значити - ні для кого, ні перед ким,
заховатися за волоссям своїм рідким
і виписувати рядки.
І у кожному ти ховаєш, немов заначку,
думочку-єдиначку:
хай ці люди, які собачаться, і які собачать -
хай вони нічого мені не значать.
Одболи мені по-одному або разом:
хай вони починають завжди усе разом,
хай вони підіймають мертвих і б'ють у груди.
Тут на вулиці - грудень, подивишся - також грудень.
Все, що можна, то це всередині, наче руди.
Мавзолеї або споруди -
як бенкети на попелищі.
Хай вони ніколи не стануть до мене ближчі.
Вбережи мене від погромів і від погрудь:
що приходять у душу, ламають, або беруть.
Що шукають собі пророків і тчуть знамена -
ці знамення, яких ніколи не було в мене,
обертають собі на сиву солону гру.
Я лишаю собі це право: коли умру
замовчати уже навічно.
І якщо хоч би раз ви зумієте чоловічно
вшанувати чужих сконалих -
то і ви замовчіть: ви ніколи мене не знали.
автор: Ната Вірлена
Напиши мені листа, Дон Жуане,
Розкидай слова вічно хворі і пяні.
Розкажи як тобі на душі.
Відправ мені свої сни, Дон Жуане,
Вічно м*яті, тривожні й духм*яні.
Свій біль обережно в конверт поклади.
Напиши мені листа, Дон Жуане,
зваб мене почерком, терпкими словами
Напиши по-французьки як мене звуть.
Напиши мені листа, Дон Жуане,
Відправ без адреси і марок: совою в тумані
Нехай твоя щирість вкаже їй путь.
Прекрасно, коли фільм - мистецтво, а не тупа, безглузда картинка. Люблю, коли фільм зачіпає, доторкується до глибин душі, змушує подумати, активізує твою твою нервову систему, пропускає сотні імпульсів клітинами нейроглії. Один з таких - "Восток-запад". Суміш французького шарму й жаливої радянської, післявоєнною дійсності. Сльози, кохання, пристрасть, ніжність, труднощі, сила, витривалість, наполегливість і невимовне щастя бути ВІЛЬНИМ.
За що сказати Богу дякую? За те, що народилась трошки пізніше розгрому ПЕКЛА.
Прекрасні Олег Меншеков, Катрін Деньов, Сандрін Боннер
Я хочу, аби на на стежках цього міста зникли мої сліди. Я хочу, аби частіше люди підіймали голову й насолоджувались сірим осіннім небом з відтінком рожевих дотиків мертвого сонця. Можливо, тоді б вони стали добрішими. Я хочу перестати відчувати цей перманентний біль. Хочу зникнути на хвилинку. Зупити час, що вперто кудись іде (Жадан). Хочу видихнути двоокис вуглецю зі свої легень вільно. Хочу перестати думати про майбутнє, а насолодитись миттю, яка втікає. Хочу пити солодке вино і цілувати чиїсь ключиці. Хочу сказти через 52 роки "Так, я була молодою. Я жила". Хочу…
Нічна зима
Закіптюжений ангел живе у друкарні,
наче промінь стрибає в дівочі люстерка,
на губах залишає цілунки безкарні —
безшелесний, мов тінь, і липкий, мов цукерка.
А за вікнами вечір, десята година,
але ясно, як вдень, бо п'ятнадцяте червня.
І любовна жага, аж якась голубина,
засвітилась на площі, як п'яна харчевня.
І зібралось на дощ, і цвітуть парасолі —
попід вікнами плавне народне гуляння,
і цукрові блудниці пливуть в ореолі,
а друкарня двигтить і гуде, мов ґуральня.
І тримає в собі цих легких полонянок,
що мов сірі гілки виростають з машини, —
щось літало над ними, в'язке, як серпанок,
перетнувши повітря, мов тіло пташине,
щось крутилося тут, безпорадне й крилате!..
І коли врешті змовкнуть нічні лінотипи, —
розкриваються плечі, спадають халати,
кольорові дівчата виходять під липи.
Заспокоєний ангел, покинувши чати, на рулонах паперу вкладається спати…
автор: Юрій Андрухович
WHAT SHOULD BE DONE BEFORE MY DEATH:
1. to go to the "Paramore" rock-concert
2. pass at leat 1 my test for 200 points
3. try to smoke a joint
4. to fall in love
5. try to kiss under the rain
6.visit Rome
7.try to ride a bike
8.to climb a high mountain
9.to write a book
Хтось приходить, а хтось іде.
Головне відпускати вчасно чужих,
залишаючи поряд рідних людей.
Що не кажи,
тут не важливо – ділиш чи множиш на нуль,
праведний ти чи іудей.
Серцем ми всі цілі, у нього немає
лівих та правих півкуль.
Хтось сьогодні втратить, а завтра
вдвічі більше знайде.
Тільки б…
лишитись (з) тими (з) ким були,
тільки б знати, якщо повертатись,
то
«куди?» і коли шукати,
то «де?».
До майбутнього тільки один день,
навіть якщо годинник брехатиме
рівно на 5 хвилин.
Леона Вишневська
серпень був гарячим як зірка
зігрівав поцілунками й обшарпував вітром
а жовтень прийшов
з сірим небом, контрастом яскравим
примарно-холодний тепер кожен ранок
вже, мабуть, досить за тебе молитись,
відвертих сповідей ти не почуєш
певно, лежиш у пітьмі
слухаєш джез і куриш
це я ж тут наповнюю простір у ребрах
чужими віршами-сльозами,
вальсовим темпом
мушу визнати, перевибрів вже не буде
віталіті, швидкість, нові прийдуть люди.
мушу визнати
поміж усіх моїх внутрішніх мітингів
ти - постійний
й зимовий, й осінній,
а найбільше серпневий, пам*ятаєш?
літній
Самые популярные посты