Прекрасное не требует прикрас. Себе назначит цену только нищий. Моя любовь напрасных слов не ищет — Она и так безмерно разрослась. Уильям Шекспир. " Ромео и Джульетта"
http://vk.com/kinder238
http://ask.fm/kinder238
Цей світ наповнений лиш пустотою,
Нема кохання тут взаємного, нема…
Нема тут рідної душі наповненою добротою,
Нема нічого доброго, нема…
_
Цей світ змінився тут давно й відтоді:
Нема тут доброї душі, нема…
Тут довіряти можна тільки своїй вроді…
Нема нічого, пусто тут, нема…
_
Та в нас є шанс змінити світ на добре,
Змінити можна його тільки нам,
Тоді душа, кохання, вірність буде..
Ти тільки лиш повір й відкрийся сам.
_
Є час змінити світ на краще,
Й цей час є в нас. Ти чуєш? Тільки в нас!
Повір життя буде чудове і прекрасне,
Давайте використаєм цей шанс!
Чому навколишні нікого не слухають?
Коли їм щось треба, вони добрі, ласкаві!
Коли нам раптом щось, нікого не впускають!
Ні, ну де справедлисть? Хіба ж не лукаві?
Хіба ж це нормально бути ніби сліпим?
Таким егоїстом, щоб не бачити всіх,
Лише тільки я, бути самозакоханим..
Не нормально!Поводить себе, наче псих.
Навіщо на комусь свою злість так зривати?
Невже не промовчиш лиш 13 секунд?
Що важко так рот на замку потримати?
Помовч, бо наробиш дурниць, май свій глузд!
А, що якщо так взяти й поміняти все місцями?
Де була ніч, там буде білий день…
А, що якщо була любов між нами?
А ми й незнали "що, куди і де".
А, як тепер нам жити без обману?
А, як сказати " Я тебе любив!"?
А може краще "Я до тебе лину!"?
А, що, як я тебе б гуляти запросив?
Іноді в душі бува нестерпно холодно,
Ніби на дворі вже листя опада…
Здавалося б лише учора було все заголосно,
Хотілося лише одної фази "ТИШИНА".
Коли на вулиці бува три місяці зима,
Снігу повуха і усе замерзло..
Моїй душі невистачає лиш тепла,
Й в руках тримаю я не справжнє лезо..
Кидаю з рук те лезо, бо уся тремчу,
Піду одінусь в теплий, шовковистий светр.
Та все вже пізно..я в душі помру…
Душа замерзла..Дує тихий вітер…
У мене була зустріч з мріями,
Я розмовляла з ними ТЕТ-А-ТЕТ.
Казали, щоби мріяти навчіться вірити
Й зумієте зробити життєвий свій омлет.
Щоб мрії твої у житті збувались,
Не забувай приготувати їм смачний пиріг.
А ще купи їм дві цукраві вати,
Щоб з насолодою прийшли на твій поріг.
І ось ще пару кроків, і дзвінок у двері.
Відчиниш ти, й здивуєшся умить.
Прийшли до тебе гості, до вечері.
І ось ти чуєш, як щось на плиті кипить.
Вже закипів чайник для твого чаю,
А на столі рум`яні булочки стоять.
Неси хутчіш, бо чай вже остиває…
І я проснулась, лиш коти ще сплять.
У снах моїх явилось небо,
На небі була синяя блакить.
Так дивно, ніби раптом їм щось треба
Наснилися мені вночі, та вмить,
Я зрозуміла, що було не звичне небо.
Воно таке, що в очах мерехтить..
Безхмарне небо, похилились верби,
Та таке чорне, злісне, аж кипить…
Людина, в якої серце переповнене щастям, наче той метелик, котрий будь-що прагне подолати холодну шибку.
Щаслива людина ходить з посмішкою на обличчі і сприймає все не спокійно.
Щастя - це щось таке не описуєме, воно неначе вітер ми його не бачим, але відчуваєм.
Щастя для кожного буває різним, для одних це здорові батьки, для інших щастя полягає в друзях, в одязі, в грошах… та майже у 99,5% людей щастя полягає в коханні.
Кохання - це теж щось те, чого ми не бачимо зате воно настільки сильне, що ми його не просто відчуваєм, ми ним живем..живем і радієм кожному моменту, кожній хвилині свого життя…для цього достатньо лише побачити посмішку потрібної людини, адже якщо людина похмура, то це вже не щастя, це вже тягар на душі, який падає на дно все швидше і швидше.
Ти переживаєш за людину, а раптом з нею щось сталось?!
Та потім розумієш, що людина просто не виспалась і тягар зникає.
Тобі стає так само легко, як і було.
Та потім ти закохуєшся в іншу людину і все це залишається в твоїй пам*яті наче всього цього не було… наче це був лише чудовий сон.
Отже щастя полягає в кохані; *
У кожної людини є страхи.
Тільки одні соромляться цього, а інші… а іншим всеодно на них, вони просто не зважають на них жодної уваги і думають, що їх в них немає.
Та насправді вони просто скривають це.
Не тому, що бояться мати страхи, а саме тому, що не хочуть визнавати, що і у них вони є.
Я вважаю це не правильним.
Маєш страх?!
Отже борись проти нього.
Долай його, йшовши на зустріч йому… (наприклад: ти маєш страх до висоти, тоді тобі потрібно більше займатися чимось таким, що є пов*язане з висотою(стрибки з парашутами з літака, політ на повітряній кулі, підняття на високі вежі тощо))
Отож надіюсь ви зрозуміли, що я маю на увазі?
Та все ж кожен розуміє це по своєму.
Це власне тільки моя думка))
Отож я маю страх до висоти і темноти)
Але з дитинства мрію полетіти в космос). .
Кажеш, що любиш мене? Говорив, що життя за мене віддаси? Не потрібно так зарікатись тому, що життя це єдине, що в нас є. Без нього ми ніщо! Пилинка! П И Л И Н К А !!! У цьому величезному світі. Хотілося б померти, на декілька днів. Просто подивитись кому дійсно буде погано. Хто дійсно буде сумувати за мною і хто насправді таки вірний друг. Знаєш, мені багато хто говорив: "Ти ще така маленька, тобі тільки 14 в тебе все ще попереду" Що попереду? Муки, страждання сльози? Багато хто питав: "Я в шоці, ти лише початковий підліток, а так серйозно роздумуєм над проблемами! Як? Я не розумію! Що тебе привело до цього? Що у твоєму житті такого сталося, що ти не поводиш себе, як усі тогочасні початкові підлітки?" Розумієте в моєму житті за ці, якісь 14 років сталося дуже багато чого… Я навіть не хочу..та й не буду розповідати про усі мої проблеми в моєму житті. Та я розповім про деякі із них усіх. За цей невеличкий період мого життя…Суто саме життя навчило мене такому: потрібно людям довіряти, та всеж перед усім перевіряти їх, мати лише друзів вірних, та й таких, які чимось подібні на тебе. І хоча деякі люди знають про мої складності і моє життя, та всеж я можу сказати впевнено, що навіть з цими фактами про мене вони незнають нічогісінько. Знають лише якусь малесеньку(таку крихітну) частинку мене. Вони незнають ні моїх думок, ні моїх роздумів, ні моїх висновків, ні навіть те, що я відчуваю протягом цього періоду… Вони незнають НІЧОГО!!! Деякі люди поспілкувавшись зі мною декілька місяців думають, що ми вже найкращі друзі навіки, навіки..думають, що все дізнались про мене…НЕ ДУМАЙТЕ!!! Так можливо і є такі люди, з якими за майже 6 МІСЯЦІВ стали досить хорошими друзями. Можливо в цьому є й мої помилки..можливо не потрібно пускати усіх людей в своє життя..в свою душу. Так, справді в цьому є мої помилки! Та всеж не потрібно робити висновки про людину, не спілкувавшись з нею, та не знаючи її повністю! Отже кажу вам: "НЕ РОБІТЬ ПРО МЕНЕ ВИСНОВКІВ ДОТИ, ДОКИ НЕ ВЗНАЄТЕ ПОВНІСТЮ МЕНЕ!!!"
Це питання заставило мене досить задуматись.
Майбутнє! А що таке майбутнє?
Кожен уявляє собі його по іншому.
Для когось майбутнє це видумана професором якась чудотехніка.
А для інших простісіньке життя (робота, сім*я, діти, старість, смерть).
Розгляньмо другий варіант.
Здавалося б просте, банальне та доросле життя.
Та якщо добряче осмислити, то в цьому можна побачити щось незвичайне, якусь ізюминку.
Якби все настільки було б простим та банальним, то для чого тоді було данне нам життя?
Для чого ми були народженні на цей жахливий та грішний світ?
" Народженими, ми готові помирати" - подумати б тільки, то для чого це все?
Для чого стільки болі ми переживаєм, щоб в кінці померти та горіти в пеклі?
На мою думку сенс життя та майбутнє полягає в дітях.
Отже наше доросле життя, наші діти це НОВЕ ПОКОЛІННЯ!
Тож "НОВЕ ПОКОЛІННЯ" - це і є наші сподівання, наша гордість та НАШЕ МАЙБУТНЄ!!!
Для того, щоб майбутнє було таким чудовим та прекрасним, нам потрібно прожити це життя гідно, та навчити наших дітей усьому, чого ми вміємо та можемо їх навчити.
Живіть гідно та у майбутньому навчіть дітей тому ж.
Пишайтесь собою тому, що ми - це також частинка майбутнього!!!
Робіть усе можливе, аби ваші батьки також гордилися вами!
Ми нове покоління - ми це майбутнє!!!
День за днём, час за часом я проживаю жизнь, будто смотрю на неё взглядом давно уже мертвого человека. Весь мир наполнен черно-белыми тонами. Дожди льют без перерывов. Я должна радоваться - вроде, моя любимая погода, когда можно просто заснуть под звучание дождя и попасть в идеальный для меня мир. Но я почему-то скучаю по солнцу. У меня его нет. Солнце, которое было у меня, давно уже чьё-то "сокровище", "счастье", "зайчик"… Я потеряла жизнь. Она рассыпалась маленькими клочками бумаги, разлетевшимися по ветру в разные стороны. Алчные руки оставили от неё лишь пепел, которого теперь не собрать. Они сожгли мою жизнь, не пощадив даже клочка бумаги. Всё сгорело. До тла… Мне необходим свежий воздух, запах дождя, запах осени и холода. Я включаю свой плеер и неспеша отправляюсь в парк. Пустынно, холодно и дождливо. Музыка, как ток, заставляет вздрагивать тело с каждым новым ударом барабанов. Я снова с одиночеством. Вдвоем с одиночеством… Я люблю гулять под дождем. Без зонта. Прошел где-то час, а, может, и два. Я не слежу за временем в такие моменты. Дождь не прекращался, а я уже успела промокнуть до нитки.Я не хочу домой, там снова застигнет меня в расплох жалость и грусть. Прошло ещё пол часа и я отправилась дамой села ВК и тут опа и 9 сообщенний от какого то мальчика, он ну очень красивый просмотрев все его фотки я понила что всё это не просто так и тут в жывоте закружылись бабочки….обожаю это чуство… Со временнем он начил дзвонить мне, а спустя несколько дней мы пообщались по скайпе и когда я посмотрела в его замечательные глаза и тут я поняла…. Я нашла свой лучик солнца, который согреет меня в любую непогоду… Я увидела в этом человеке то, чего мне так не хватает. Обрывки из снов - клочки бумаги, которые постепенно срастаются вновь, тем самым образуя чистый лист. Вот, что дал мне этот человек. Новую жизнь. Я перевернула с ног на голову всё, что хотела написать.) Это необычный "Первый взгляд". Просто однажды, взглянув на этого человека, на эту улыбку, в эти глаза я поняла, что он мне симпатичен. Может, даже больше, чем просто симпатичен. И сразу приходит ассоциация со светом, внезапно появившемся в моем мире, где царит одна лишь грусть. ____________________________________________________________________________________ _______________________________________________________это было 19 сентября 2013 года…
Хочу назад вернутись у дитинство.. Там було так добре, весело і безтурботно.. Там перебуває щастя, та немає ніяких проблем.. Моє дитинство бело пркрасним, аж до 4 класу, коли мій світ розрушився, і я до сих пір збираю його по кусочках, з кожним роком намагаючись зробити своє життя кращим.. Стільки щасливих було моментів, що все і не згадаєш, пам*ятаєш тільки те, що вони були найкращими.. Чого тільки вартує те, як ми з друзями чудили в дитинстві.. У нас навіть банда і база була своя, які називались Баво..хахахах.. Хех..дурненька назва.. В батьків були прекрасні відносини, ніхто не сварився.. Все було так тихо, так по домашньому.. І зараз серце теплом обливається, коли згадую ті часи… Кожен Новий рік незмінно носили додому величезну сосну висотою до потолка, і ми всі прикрашали її декілька годин підрят, розгортаючи великі запаси новорічних іграшок, гірлянд, дощиків тощо.. Двері в мою кімнату були відкриті, і в неї потрапляли світящі вогники, начебно підморгуючи.. Я дуже любила, якщо не спиться, прокрадатися в нашу велику кімнату де стояла ялинка, сідати і просто завореженним поглядом спостерігати за чарами Нового Року.. Цей спогад - далеко не єдинний. Моє дитинство було пропитане сотнями таких.. Все було прекрасно, безтурботно.. А зараз я в розгубленності.. Дитинство позаду, а я на правах дорослого вступила в це життя, повне невідомого та туманного майбутнього.. І мені чесно кажучи..трішки страшно… Верніть мене назад в дитинство..га? Туди, де все було просто, де я незнала, що таке проблема, і всього, що з нею пов*язано… Дитинство… Ехх..дитинство….
Від слів я літаю,
І втоми не відчуваю.
Неначе це все у воді
Бо важко піднятись, як в будні дні.
Від поглядів таю,
Ніби в рай попадаю.
Так добре..так вільно.
Як крадькома заді став непомітно.
У воді я знову літаю.
Не розумію..кому не вистачає раю?
Можливо вам хтось чимось не вгодив?
Так вибачайте..вже настав приплив!
Помітно всі виходять на свій берег.
На березі вже тає перший сніг.
Не зрозуміло, як це могло статись?
І як так швидко час наш пролетів?
Мені здається, я попала в рай.
Тут ніби й сніг, та все ж так тепло в край.
Ох відлетіла вже моя душа де спокій,
А де обіцяний нам всім той бій?
Нам пояснили тут усім таке:
Боїв між Богом та дияволом немає.
Як можуть битися два протилежних духа?
Це не можливо в будь-якому разі! Слухай!
Усе ти вже в раю, не в пеклі, й з цим змирись!
Як можеш ти сваритися з усіма? А ну мирись!
Усе твій рай закінчується з кожним кроком..
Будь обережна моя мила й уважно дивись оком!
Важкий період в кожного в житті бува.
Без нього було б краще в світі жити.
Та все ж повинні бути не лише дива,
А й всякі складності нам треба перебути.
Все не так просто задуманно було.
Життя це зовсім не легенька штука.
А раптом командир скаже: "КРУГОМ!" ?
До всього будь готов! Життя - це мука!
" Життя - складне!" - ти вигукнеш ураз.
" А, що ти бачив нескладним в наш час?
Як пережити всі ці кляті муки?
І, що легким бува? Одні лиш звуки?
А я скажу тобі одного разу мила:
- Чи бачила в житті, щось начебто легке?
Поглянь у мишоловці висить мертва миша.
Вона хотіла лиш шматочок сиру
І враз закінчилось її життя.
Надіюсь я, ви висновки зробили
Й в цю мить повірили моїм словам.
Надіюсь, що ви все це зрозуміли.
І гідно проживіть своїм життям.
Самые популярные посты