Ти мій зухвалий парубок..Пустуєш так кокетливо зі мною..Бувають дні, коли ти мариш..Взуваючи на ногу інший валянок. Тоді глузують з тебе інші людиЙ щоб раптом не сказати чогось зайвогоМовчать..і дивляться нам в очі..Ми йдемо тихо..до нашого майбутнього. Яке майбутнє? Про, що тут йдеться річ?Мабуть я вже тобою знов хворію…Не здужала, не втримала тебе і не впіймала..Мов птах ти знову полетів у вирій. Не в змозі більше думати про тебе..І водночас шукаю тебе скрізь.Без вас мені не треба бльше неба..Та з вами.. я лечу кудись…..
