Martsenjuk

Вже їду я в Карпати, Нарешті наступив цей ранок. Там буду двіжувати, Бо, як ж без цього у сніданок. Приїхала на злуки я, Й сідаю в свій автобус. Ще трішки і невдовзі я, Вже вирушу в дорогу.

Максім, Максімушка, Максімчік, Масяня, Масік, просто Мась. Читав репак вчора пацанчік, По скайпі вже десь другий раз. Вдягаєшся у стилі swagg ти, Маєш дві штуки фулів десь. Ти точно Мась пророк (підтверди), І на пріколі трохи весь. Я знаю, що не в тєму трошки, Але, як пишу цей ПОЕМ Не можу не вписати тут це - МИ ВСІ ПОМРЕМ, МИ ВСІ ПОМРЕМ!

Біологія, алгебра, хімія,

Інформатика, музика, фізика.

Ось сижу і думаю я,

Нафіга ця програма складна?

От навіщо так мучити нас?

Краще б ми сиділи удома.

І на всю танцювали хардбас,

Та й не була б у нас ця утома.

Живе вже десь 15 років,

Темноволоса дівчинка хороша.

Має повсюду вірних друзів,

Й характер в неї, та й вся вона чьотка.

Є в неї дуже вірна подруга,

Та звати її Інна Швець.

Вони є друзями з дитинства,

І нерозлучні, що капець.

Живе зараз в районі Новий світ,

Здружилася вона там зі всіма.

Жила в дитинстві на Медовій 3,

І друзів залишилась сума не мала.

Колись ви з Інною ходили, як близнючки,

Завжди всі разом гралися в дитинстві.

А зараз сукні, макіяж й каблучки,

Неначе підросли в швидкому ритмі.

Зустріла я нову подружку,
І звали її Лєна.
Вона, як виганяє тужку,
То просто афігєнно.

Їй чотирнадцять років вже,
Вітали її класно всі.
ДУже хороша вона, адже,
Характер в неї збс.

Хороший голос має,
та в музикалку ходить.
А як вона співає..
Цим всіх вона заводить.

Товаришую з нею уже цілий рік,
й за весь цей час дізналася не мало.
Малює гарно, це все просто шик,
І зовнішність у неї дуже гарна.

Кохати - це не просто відчувати,

Це наче серце зжалося в кулак.

Потрібно цим всім дихати, співати,

Він зрозуміє, якщо не мудак.

Він зрозуміє, якщо це все відчував,

Якщо історія була така, як в тебе.

Так само без взаємності кохав,

Ту дівчину, яка повірить в небо.

Якщо вона повірить у синю блакить,

То все ж і зрозуміє, що таке кохати.

По небу довго, повний місяць бродить,

Не знати, чи зуміє вона це відчувати.

Денис чувак він опача крутий,
Братюнь Давіда „близнюки“.
Характер в нього інколи важкий,
А так то він вопше матьорий.

Вдягаються однаково вони,
І ави у обох дуже похожі.
І взагалі ви чьоткі пацани,
Ніколи вам похожих не найти.

Живе вже ось 15 років,

Хлопчина на ім*я Давид.

Найкращий друг Денис Захарків,

Цей чувак стильний хоч куди.

Давід його усі так кличуть,

Знайома з ним вже 9 літ.

Ніколи і нікого не обманить,

І бачить навкруг себе світ.

Він не самозакоханий чувак,

Вдягаються з Денисом наче брати.

Характер в нього наче той кулак,

Що скаже то ти маєш зарубати.

Живе вже цілих двадцять літ,

Хороша дівчина флейтистка.

Та поступила вона в Львів,

Валеріївна Яструбецька.

В Тернополі ти була нам взірцем,

В училищі висить твоя ще фотка.

Навчила ще мене ти нотам всім,

Які я пам*ятаю наче вчила вчора.

Я пам*ятаю всі твої розмови,

Як я ходила на оркестр симфонічний.

Неначе все це було лише вчора,

Та ноти пісні пам*ятаю до сих пір всі.

Живе на світі дівчинка Зоряна,
Їй чотирнадцять років, очі голубі.
Найбільше з всього любить вона спати,
І слухати якісь круті пісні.

Найкраща подруга Олеся Холод,
Та їй 16 років, худорлява.
Живе сама вона в Підволочиську,
Голубі очі та крута постава.

Товаришує ще з Уляною Клоченко,
Навчається в 24-ій школі.
Зеленоока та висока змалку,
В душі вона крутіша, ніж на зовні.

З Зоряною ходили ми на конкурс,
Та конкуренції ніякої не було.
Розважились ми не на жарт у цьому,
Та нагород ніяких не здобули.

Я пам*ятаю, як у другий клас,
До нас прийшла хороша дівчинка Ілона.
Я глянула на неї в перший раз,
Така гарненька, мила, чемна, скромна.

Довговолоса, зеленоока та низенька,
Ти була самою низькою з нас.
А зараз ти змінилась дорогенька,
Вже підросла і стала просто клас.

Ми стали вже бест френдами зненацька,
Я полюбила тебе, як рідну сестру.
Ти не подумай ти мені не цяцька,
Я не покину тебе, у хвилину важку.

Живе Іванка дівчина-весна,
ЇЇ ні з ким не можна порівняти.
Вона неначе ангел чарівна,
Й характер в неї хоч куди завзятий.

Іванка дуже наполегливе дівча,
Навчання в неї на першому місці.
Якщо чогось не зробить, то біда,
Живе й навчається зараз у місті

Екстерном здала всі екзамени,
І поступила у музичний вуз.
Так лагідно звучить її фортепіано,
Додати б пару слів із вуст.

Ох скільки ми вже з нею пережили,
З десятки пар закоханих сердець.
Так раз, й неначе все порвалось,
Так, ніби раз..й настав всьому кінець..

Живе вже років так не мало
Хороша дівчинка сусідка
Недавно ще в посудку гралась
А вже в комп'ютері сидить
і кожен день придумує, щось нове,
то вже Говерла, то Астрал,
чи вже і Страус, і Степи, і край

Десь років п'ять тому назад,
Ходила, в класіки стрибала,
А зараз ходить вже в 9-ий клас
Ще трішки і екзамини настали

Вже на дворі 2013 роки
Іннуся книжку буде видавати,
Ти трошки ще попідіжди,
І влітку вже вона буде палати.

Я пам'ятаю, як ми будували бази
Попід кущами ми ховалися від усіх.
Як грали мокру куріцу й стрибали
Бо програвали ми у карти в них.

Як грали хованки на чу-ва-чі
І бігали й кричали пек за себе.
Як грали в краски і Олег був вовк,
І все ми вічно його посилали.

І ось дописую останій стовпчик
Тут можна ще багато розказати
Та думаю і так всі зрозуміли
Що цим всім хочу я сказати.

Наш двір, рідний, який завжди в моєму серці, і цю вулицю я ніколи незабуду – Медова 3. Це з самого мого дитинства був самий дружний двір, який я коли не будь бачила. Людей так 30 живе в моєму дворі, і ми спілкуємось практично з дитинства, кожен знає цю людину, як ніхто інший, знає з тих пір коли людина була щира і показувала свої емоції нічого ж не скриваючи, кожен знає нас справжніх. Я пам’ятаю, як ми були маленькі і воювали з іншими дворами, ось тоді ми були непереможні, ми тримались один за одного, навіть не думали щоб когось підставити, було так « Один за всіх – і всі за одного», ось це було дитинство, так багато змінилось, хочеться назад, в ті будні які вже минули і які не вернеш ніколи, я сумую, за цим всім. Я хочу знову бігати, як маленька дівчина з завжди побитими колінами і радуватись кожному прожитому дню, коли наша «банда» сходилась кожного літнього дня, всі гуляли, а вечорами ми сиділи в кругу і хлопців, які розповідали нам дурнуваті страшилки, а ми дійсно їх боялись, і якось було так незабутньо, думаю, кожен пам’ятає ті дні, як ми були разом, як ми всіх одружували і святкували весілля, грались в дочки-матері і робили всяку всячину, як готували їжу з піску і води. Тоді ні в кого не було мобільних телефонів, ні комп’ютерів, але ми знаходили один одного і без цього.Я пам’ятаю, ми просинались з самого ранку і бігли під вікна друзів, ставали і кричали їхні іменна, це було так по дурному, але завжди діяло. Коридочик кожен вечір, а ше костри і турніки і дєньчики і скверик і картошки смажені, як ми все качельки малі пекали і до сих пір, магазин, ахах..дада..і ше парк був, як ми листочками платили за качелі ахах футбол, ризинка і ракетки, зуби зуби і класіки, і картьожники лавки вечори, як ми воювали з тим дворіком де стройка, облевний понеділок, а облевні понеділки були особливими, а обливні понеділки були просто незабутні. Обливні понеділки ми всі чекали з нетерпінням, кожен мав бутилу з диркою в кришечці, всі бігали і обливали один одного, хоча на дворі було ще й холодно, але це було свято, свято нашого двора, і всеріно що потім всі лижали з ангінами, ахах..бігали по +100500 раз передіватись, на деревах бази, база "БІАВО", рута і весіля як ми забігали втикали і тоді шуріком втікали, а потім танці танці, співачка Ліана знімала кліп біля нашого всем извесного готелю "РУТА" де побувала сама Оля Фреймут з Ревізором минулої зими 2012 року, як ми кліпи знімали в коридорчику, і як вже розмірковували де будуть ліжка де тєлік і т.д., весілля в руті це саме ван лав, ахах а ше дизайнерські блокноти і анкети друзів..йой це було незабутньо, ахах а ше біжу як ти все була продавцем і ми все часто обіжались і розходились подомам ахах і як ночували один в одного, зелений білий і жовтий магазини..ахах, а ше королева не любить, краски, цепочка, я помню як ми любили білий шоколад пористий і айро нажаль зараз воно не таке як було тоді відломай кусок та постав під язик..мм..айро ахах, як на днюху рано все дзвонили з самого ранку і вітали з днюхою..ахах і артек ойй, і ше табори наші, як стрибали в пісок біля водоканалу..ахах і ше декого потім пообкидало прищами, а сторінка медова 3 зе бест ахах!!!;***
ДЯКУЮ ДУРОВУ ЗА ТЕ,
ЩО ВК З 2006 РОКУ
МИ МААЛИ ДИТИНСТВО!!!

Буває так, коли ніхто не слухає..

І в голову впада сивий туман,

Буває одягне на голову навушники,
Й не чує, бо там грає барабан._
У деяких особ життя немає,
Якщо не викурить бодай одну сигару в день..
Депресія мине, усе минає…
Тоді, коли почуєш в серці дзень-дзелень._
Якщо відчуєш на собі усі ці дзвони,
То знай дипресії нема, любов прийшла.
У тебе появилось дещо нове..
У тебе появились чисті крила._
Ці крила щастя, радості й насамперед любові,
Їх подрарив тобі вчора Амур.
Давай вдягни на себе їх сьогодні…
УРА! Не залишилось й сліду від тих жур.