Martsenjuk

Душа марна…неначе сизокрилий птаха.
Так важко, боляче. .БОЛИТЬ ВОНА!
Їй дуже важко вільно в небо відлітати..
Бо щось болить…напевне що душа..

живя сегодняшним днем, мы не задумываемся о смерти. она кажется такой далекой, недосягаемой. еще так много времени впереди. рассуждая так, перестаем замечать бешеный бег стрелок на часах. многие люди начинают утопают в обыденности, теряться в серых буднях.
но день, когда мы умрем, неминуем. и, как только начинаем ощущать его приближение, приходит осознание того, что жизнь пролетела мимо. ты так и не осуществил те мечты и планы, которые давно покрылись толстым слоем пыли.

Кожен живе так, як вважає за потрібне.
Дехто курить і пишається цим, дехто нататуював усе тіло і також пишається цим..
Та не тим ви пишаєтесь!
Пишатись потрібно тим, чого ви справді досягли.
Смисл життя не полягає в тому, що якщо ти куриш, маєш тату, вживаєш алкогольні напої, приймаєш наркотики, то ти вже крутий..
Ні!
Насправді крутий той, хто добився чогось у цьому житті..
Хто має хорошу освіту, хорошу роботу, гарний будинок, чудову сім*ю. .ось хто справді крутий.
Потрібно пишатись своєю Батьківщиною, рідною мовою, національністю..
Своїми вірними друзями, але такими, що один за одного стоїть горою.
Сенс життя полягає в дітях, ось уяви собі:
Появилось на світ твоє немовля, воно таке крихітне, таке беззахисне і найголовніше те, що йому всього лише потрібно твоя любов, твоя увага, твоя турбота, твій захист..
Пройшло декілька років і воно (твоє колишнє крихітне немовля) вже ходить у дитсадок.
Пройшло ще декілька років і воно вже йде у перший клас..
Потім на перший курс..
Потім на першу роботу..
А тоді одружується..і у тебе народжуються внуки…
Ехх..як це прекрасно!
А якщо ти будеш курити, пити, обколювати своє тіло татушками, то уяви собі який ти приклад подаш йому…якщо воно звісно після цього всього ще появиться на цей світ..
В кращому випадку (якщо повезе), то дитина народиться і буде здоровою..
А от в гіршому випадку, дитина або взагалі ненародиться, або залишиться калікою на все життя…
ЗАДУМАЙТЕСЬ!!!

Звичайно це питання тривожило, тривожить та буде тривожити всіх людей..
Ці дві речі є не дуже сувмісні.
Багато хто пише, що якщо не слухати ні розуму ні серця, то людина втрачає всю свою сутність.
Якщо розглянути варіант розум, то у нас будуть надто філософські рішення.
Не спорю розум потрібний людині, бо без нього людина ніщо в цьому житті.
Так само нічого поганого не можу сказати про серце.
Без серця людина вмирає..
Коли історія є про кохання і ти вагаєшся до чого прислухатись, то прислухайся краще і до того, і до того, але усе має бути вміру..
Якщо людина справді любить, то вона буде себе якось проявляти у твоєму житті, робити певні кроки.
Але люди різні деякі вважають, що краще перечекати і все мине, бо все минає..
А деякі роблять усе можливе, аби бути з своєю так би мовити другою половинкою..
Інколи люди гублять себе пиятством, курінням, суіцидом тощо..
Вони гублять себе тому, що їхня симпатія була не взаємною..
Отож потрібно прислухатись і до розуму і до серця!
Але при цьому ж пам*ятай, що ВСЕ ПОВИННО БУТИ В МІРУ!!!

Чого я хочу?
Я хочу робити тільки те, що подобається мені.
Я хочу, щоб мене ніхто не діставав.
Я хочу жити гідно і в достатку.
Я хочу просто встати, піти зібрати речі, впіймати таксі, поїхати до аеропорту, сісти на літак…і просто взяти й полетіти…
Полетіти куди подальше звідси… В Лондон, США, Іспанію..тощо…Всеодно куди летіти головне подальше звідси…
ХОЧУ…Хочу..хочу………….ех.

Любов - неначе чорне дно,
Спустошене й покинуте людьми.
Людей перехопило тупе зло,
Яке заставило, щоб зникли всі перейми.

Як це жахливо зовсім не кохати,
Ви уявіть собі чорна душа.
Така марна, що хочеться блювати
У середині, наче погань вся зійшла.

Це наче навели якесь прокляття,
Чи просто людям на це всеодно.
Як можна так спустошити коханя,
Щоб залишити чорне, гидке дно…

Моменти, спогади переповняють почуття,
Цього всього не повернути більш ніколи.
Неначе старе полум*я в душі згаса,
Не буде більше цих моментів в тебе знову.

Не буде, не потрапиш більш туди ти вдруге,
Забудь про них, дарма сумуєш ти.
Просто візьми в кулак і викинь в поле,
І в мить перепочинеш ти від них.