Привіт, я люблю тебе!

мене мама вчила в минуле не шкодуючи спалювати мости. міст то я підпалила, але залишилася на ньому стояти.

заїбали лізти не в своє діло!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1111111111

межгалактическая

Любов – це випробування на міцність. Обіцяю писати, тільки не сердься. Одні скиглять: - Як важко жити на два міста… А ти спробуй пожити на два серця.

жизнь бросает то вверх то вниз как парабола

Crazy mother fucking love

я зараз їду в таксі! Їду з зібраними речами! В очах сльози та фізичний біль! Жахливо розколюється голова! В прямому і переносному розумінні! Мені буде напевне важко без тебе мама, і без тебе, скажем так, "тато"! Ніколи ще в мене було таких проблем, які в мене зараз! Серце просто розривається на шматки, а рана і досі кровоточить! Ну що ж? Сама хотіла- сама добилась! Тепер я відповідаю за свої вчинки сама! Пака, дитинство!

чому я можу давати цінні поради, вислуховувати, підтримувати, а сама в собі розібратись я не можу?

не то пальто!

Не веришь в расставание так же как я в любовь

Я бросала парня, а прощался сама с собой. Бросить его — это полбеды, куда тяжелее поставить крест на нашей истории, которая была прекрасна. То же самое, наверное, чувствует человек, отказавшийся от замысла, с которым долго носился: разочарование и облегчение одновременно.

Слишком много воспоминаний, слишком многое надо забыть, адова работенка — стереть все это из памяти, сколько прекрасных минут придется переживать взамен тех, прежних.

як важко назавжди проощатись з людиною! Ще й з тою, з якою стільки спогадів! Хочеться плакати, але не від того, що сумую, а від того, що все пройшло! І більш нічого не повториться! Так звикали одне до одного і в один момент розрушили! Нажаль, а може й на щастя! Уступаю тобі місце, Даш! Дарогу маладим…

Это с каждым случится однажды, через год или два. может век, постучится к вам в дверь очень важный, очень нужный, родной человек. он не спросит кто до был и сколько, с кем спала, с кем делила кровать. будет рядом всегда и не только. будет верить, а главное ждать. он не спросит про трудный характер, и менять не посмеет уже, все в одном: муж, любовник, приятель. будет кофе варить в неглиже. он поймет красоту твоих мыслей, и молчание ласковых глаз. он в тебе будет видеть весь смысл, и обнимет сильней в этот раз. это все так нежданно приходит, будто в мире включается свет, человек тебя просто находит, даже в тридцать с копейками лет