Привіт, я люблю тебе!

вот черта
за которой уже не спасают
ни сигареты
ни кетанов
ни виски

меня любят читать подростки и женщины, лет за 40.

и рядом со мною сейчас десятый по счету не ты,

и каждый "не тот" безумно хочет своей назвать.

меня мама учила в прошлое, не жалея, сжигать мосты.

мост-то я подожгла, но осталась на нем стоять.

бляха, я б напевне змогла вийти заміж за свого друга Назара Баса, родити від нього сина і назвати Чаком!

щоб хоть десь мене чекав і любив Чак Бас!!!!!!!!

Выиграет тот, кто сильнее заденет за живое.

Не тот дорог, с кем хорошо, а тот, без которого плохо.

Моя подушка вранці пахне твоїми парфумами. Вранці ранок пахне тобою. Навіть коли вечір приходить, все одно ранок поряд. І пахне тобою.

Коли пишу в блокнот чи пости, коли безцільно дивлюся за вікно - ранок пахне тобою.
Чи коли тягнуся до телефону, щоб поглянути яка година - мій ранок все-одно пахне тобою.

Коли знову пірнаю обличчям в подушку.
Коли сплю, прокидаюся, засинаю, марю.
Обличчям донизу.
Чи вгору - мій ранок пахне тобою.
Навіть коли нічого в кімнаті не роблю - все одно мій ранок пахне тобою.

Це так ніби ти пізнала усі куточки Всесвіту, ніби ти звідала як воно - побувати на дні Океану чи на гірській вершині, а прихисток для душі знайшти все ж десь поряд.
Щоночі - по ліву руку від тебе.
Щоранку - по ліву руку від тебе.
На вічність - з лівого боку грудини.

Щастя є, воно простіше простого - це відчувати те, про що я зараз розповідаю.
І якщо через сто років мене хтось запитає: чи маєш ти місце в світі, котре кличе тебе, немов до раю, я прошепочу: мій ранок в кімнаті, котрий пахне тільки тобою.

навернула з мамулькою пляшку шампанського, дякую за розмову, мені цього не вистачало 16 років!

Я егоїстка?
Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка?
Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п'ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда?
Вперта, як віслюк?
Якщо і, так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я?
Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка?
Мабуть, ви праві…
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з'їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо.
… Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.
У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об'єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю покохати

хочеться розповісти про сьогоднішню ніч! Неймовірно, просто неймовірно!!! Я ні разу не пошкодувала, що вийшла з дому в 3 ночі і пішла до тебе!але взагалі, то ми повинні були шукати наших любих хлопчиків, які в цей час мирно спали. Це ж треба, не спілкуватись певний термін, а потім знову відчути той трепіт, який не відчували вже давно. Ти права ! Дружба базується на довірі, а довіра- це напевне найбільше, чим ми можемо гордитись з тобою. Незважаючи на срок сварки, ми все ж рідні і все ж найкращі не дивлячись ні на що! Я дуже рада, що маю таку людину! Таку вірну та чесну!

йобане вьюі

Я краще помру в самоті, аніж знову відчую почуття любові!