Привіт, я люблю тебе!

мій блог став не цікавим, по правді кажучи, просто немає часу, щоб його вести. Читачі так і не змінились. Це така собі 'іліта' четвертої школи, на вустах яких, неперестаючи майорить прізвище"земко - хуємко". Але це таке.Кожного дня у мене репетитори. Це вже по троху набридає, абсолютно відсутнє особисте життя, адже ні часу ні можливостей на нього немає. Дуже нервують вчителі, які внушають те, що ми не здамо ЗНО! А ми ж здамо ;) тільки хто його зна як. Повернусь до школи. Тут в нас панують страсті, адже солідно мати хлопця одинадцятикласника, ще й такого, ну ви зрозуміли про кого я :) Відчуває моє серденько, що завтра буде про що нашим місцевим пліткаркам поговорити. На коридорах пацелуїабнімашкі, а шо я, сижу собі з Танюхою своєю та й задрачую якісь дибільні ігри! Відправила Влада знову у Львів. Тепер і я знаю, що таке відносини на відстані. Гамно це, скажу так. Але з кожним днем очікування наступної зустрічі все зашкалює, і ми не надоїдаємо одне одному. Ось напевне і все ;) цілую

і знову відправила частинку серця за сотні кілометрів від себе!

до зустрічі, любий, до швидкої зустрічі!

я кохаю тебе

Есть поцелуи — как сны свободные, Блаженно-яркие, до исступления. Есть поцелуи — как снег холодные. Есть поцелуи — как оскорбление.

+1 привіт, Сашууня:3

ось так ;) найкращий день за останній місяць!

ЧАТТЫ БЛЯДЬ АКА ТЫЛЫЫЫЫЫЫ ВЫДПИСАВ ДАДАДАДДА ДАДАДАД!!!
Я ПЕРЕПИСУЮЧЬ З ЧАТТТЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫ

лучше в шторм с тобой, чем без тебя под штиль

ну і ДУ РА

Самое худшее, когда нужно ждать и не можешь ничего сделать. От этого можно сойти с ума.

Эрих Мария Ремарк

Ми пролайкуємо одне одному майже всі пости на вьюі, а в школі не вітаємось!

я кидаю білий прапор, ти зрозуміла, що я до тебе звертаюсь?

Мама вчила бути доброю

І я була слухняною…

Але життя звивалось коброю,

Вкривалась совість плямами.

З відкритим серцем тут нікуди,

Весь Всесвіт не врятуєш.

За рогом жебракують люди,

Усіх не нагодуєш.

Мама вчила мене щирості,

А я брехала в очі.

Хороша мамина дитина,

Та погляд трохи вовчий.

Не вір мені,
вір мені,
вір мені,
вір мені,
вір…

мене, ніби, тяне до трохи косооких дівчат

сьогодні мене розбудила Ольга Миколаївна і порадувала новиною!

я буду брати участь в турнірі з географії!

вау, правда?

чого я?

яким я взагалі боком відношусь до географії???

дайте мені пожити останні дні літа, ну!