• мішенька - моя любіма любіма шлюшка, яка трахає все що бачить і в перший вечір, бо на другій вже не дають
  • танічька - маленька фир фир фир, яка стала мені дуже дорога, хоч відносно нещодавно, але в нас своя атмосфера "акторська майстерність - талант" "настя - шлюха набесіііііі "
  • фафікі - одна любов, одне життя - найкращий приклад молодої сім"ї і подружньої пари
  • вадимчик - самий прекрасний і нестандартний чоловічок

тому що в нас з Ромою є спільнота ЧП, спочатку задумувалась як просто паблік для нас двох, бо ми дві катастрофи(тобто чп), але згодом стала - відоображенням нашої сукубної сутності і еротично-сопливих настроїв. тому я чепешечка.

  • в мене очі - хамелиони
  • на тілі всього 8 родимок
  • довжина язика 13 см
  • я амбідекстер
  • бмв м5 е60 - мені сама-сама гарна машина
  • я максимально набирала вагу до 46 кг, мінімальна вага в зрілому віці була 32 кг
  • мені потрібна любов для того, щоб я могла малювати
  • риба на руці
  • постійно збрита частина волосся на голові або потилиця, або скроні
  • лунатик
  • можу спати понад 14 годин вдень, або ж навпаки до 4 годин
  • хочу поїхати в Дубаї
  • понад 211 ерогенних зон на тілі(тільки ті корті я знаю)
  • єнот, аня, нюта, ньоня, чепе, цукерка, сладкая, канфєта, карамелька
  • не люблю жовтий і жовті квіти

ти маєш прекрасні зелені очі, котрі я не помітила чомусь одразу, але закохалась в їхню глибину, вони мене затягнули і бач досі не відпускають.

неймовірна кількість родимок, ніби зірочки - корті розкидані по тілу, а мали б на небосхилі лишитися. якщо їх з"єднувати між собою ручкою, то вийде більше суріз"їв, ніж в нашому Чумацькому шляху.

твої принципові погляди, полонили мене тим, що треба душу продати Богу чи Дияволу, щоб переконати тебе. неймовірна впертість і відданість, я просто відчула, що з тобою безпечно, навіть якщо стрибати з літака без парашута. тидарує відчуття свободи і безпеки, навіть коли відбуваються дуже страшні речі. ти мій герой.

пам"ятаю як би обіймав мене і я відчувала, як ти пахнеш. так гарно і так по-моєму, ніц лишнього чи зайвого. просто от так має пахнути моя людина. от так вона обіймає мене.

ти і твої істеричні чи то пак амбіційні вибухи, це щось не можливе. спершу лякало, потім смішило, потім і те, і інше. а зараз просто не уявляю тебе без цих бзіків. у них весь ти. справжній. бурхливий, метаморфозний і притягуючий, ніби жар вулкану, який безжально спалить тебе і забуде.

ти спалив мене.

доля твоєї ніжності дарувала крила, на стільки часу - скільки ти вважав потрібним. ти був Богом у цих стосунках. ти давав, те що в тебе вимолювали - жодною краплиною більше, жодною краплиною менше.

прощавай, любов…

пам"ятаю тебе досі і назавжди.

"во мне поллитра водки в доле с…"

ці рядки пісні затято повторюються в моїй голові. ніби списанно з мого життя, він згадує про тебе, лиш коли вип"є.. ти вигадуєш цьому смішні виправдання. накшталт, того що йому теж важко, він не може тебе також забути, але ні. він просто чхати хотів на тебе і твої почуття. йому легше, щоб ти забула, розчарувалася в ньому і зникла, як мильна бульбашка лопнула відлетівши далі від нього, аби не заляпала його залюбленну червону кофту, своїми сльозами чи не дай Боже, не розмазала свою туш.

і байдуже, що ти кроїш себе, хоча и не станеш ідеальною для нього.

бо бач, Боженька не наділив тебе: видатними формами бюсту, розкішною гривою волосся, покладестим характером. ти створенна для того, аби руйнувати стереотипи, і твоє кохання варте сотні вірних. бо бач ти як арабський скакун - непокірна, але прекрасна, і що разу стаючи собі на горло - ти показуєш свою силу. сильна частина тебе відштовхує його. не може він бути слабким поруч з тобою

прощай. любов.

як важко збагнути де любов, а де ні?! як важко, жити без людини, яка твоя, твій окситоцин, твоє повітря, твоя вода, твоє життя. хай буде, що це лиш метафори. хоч це не так. ти чахнеш на очах… твоя чорна діра - поглинає тебе у вир тої страшної бурі, котра тебе не випустить назад.

ти будеш жити, поки він живе. ти будеш жити в своїй голові, він буде жити в твоїй голові.

але толку, ти вже місяць себе пожираєш, ти вже місяць живеш без нього.

хоча важко назвати це життям. відчайдушне і спустошенне буття. ти шукаєш себе в перехожих, ти шукаєш його в перехожих. а ніц нема. одні відображення душ, котрі пролітають повз тебе. ніхто тобі не важливий, ніхто тобі не потрібний.

не муч себе, благаю відпусти мене.

ТУРБОТА ПРО СВОЇХ… так саме турбота, вона руйнує твоє світобачення про оточуючих тебе людей.

якби вони забули тебе, забили болт, зникли чи просто покинули тебе одного, твоє бажання поглинуло б твій мозок. а наразі вони поруч, переймаються тобою даремно, бо ти гамно цього хочеш. а вартий? ти вартий їхньої турботи? доброти? ти взагалі достойний?

так, хоча не цінуєш, того що маєш.

а воно зникає з твого життя. і ти кричатимеш, і бігтемеш в слід проїжаючому автобусу, а він не зупиниться і вона не вийде і не обійиме тебе, як раніше. просто зникне, так як з"явилася. хмаринка молока, в твоєму гіркому еспрессо.

прощавай, моє кохання.

це більше, ніж просто привязаність чи звичка, це більше, ніж симпатія, це більше, ніж сама суть любові.. це справжність почуттів, котрі тебе то підносять до небес, то кидають низько в прірву. це Кохання.

не можливо це просто пержити чи то так приховати, ти проживаєш цю пустоту всім нутром, кожною клітинкою тіла, кожною думкою, всіма своїми глибинами і вершинами душі, воно живе в тобі, горить в тобі, не гасне. сука. гірко. гірко від того, що ти це не контролюєш.

але яке ж блаженство і насолода настає, коли ти розумієш: "це взаємноооо… нарешті дочекалася."

ні, не так, щоб ти когось, а він тебе - ні. або він тебе - так, а ти його - ні. просто тому що не доля вас бути разом.

а от так по-справжньому. взаємно. надовго. назавжди. твій. твоя.

кохаю тебе, твоя А.

колись я вірила, що знайду любов, яка буде мене носити під небесами, відчуття будуть настільки яскравими, що я буду сяяти, ніби проковтнула феєрверк чи сотню небесних ліхтриків.

але ж ні, в житті, поки ти відчуваєш, що не скоро видихнеш, то ти живеш.

я чекаю, коли моя любов скаже мені просто і не вимушено:

привіт.

пе.ес. чекаю тебе, моя любов, хочу вже обіймати тебе і ні з ким не хочу ділитися. люби тільки мене.

є такі неймовірні люди, які міняють тебе. руйнують твій маленькій світ і будують величезний безмежнний всесвіт. це твої люди. вони лишають на тобі свої відбитки, свої дотики, навіть частку свого подиху та погляду. ти часто відчуваєш їх в собі. хоча вони можуть і бути поза межами твоєї витягнутої руки. це твої кохання. байдуже на вік стать статус. вони лишили свій слід. він не зникне, не видихається, бо це як хвороба як підселення паразита як пересадка органу. воно в тобі назавжди. дякую, що ти в мені лишила це НАЗАВЖДИ.

AANNNAA4EPE

Самые популярные посты

0

більше, ніж любов...

це більше, ніж просто привязаність чи звичка, це більше, ніж симпатія, це більше, ніж сама суть любові.. це справжність почуттів, котрі т...

0

фотографії з друзями і дещо про них

мішенька - моя любіма любіма шлюшка, яка трахає все що бачить і в перший вечір, бо на другій вже не дають танічька - маленька фир фи...

0

просто привіт

колись я вірила, що знайду любов, яка буде мене носити під небесами, відчуття будуть настільки яскравими, що я буду сяяти, ніби проковтну...

0

егоїст

ТУРБОТА ПРО СВОЇХ… так саме турбота, вона руйнує твоє світобачення про оточуючих тебе людей. якби вони забули тебе, забили болт, з...

0

мир двоих не понять миллионам.

0

я божеволію від того, що немаю себе...

як важко збагнути де любов, а де ні?! як важко, жити без людини, яка твоя, твій окситоцин, твоє повітря, твоя вода, твоє життя. хай буде,...