"во мне поллитра водки в доле с…"
ці рядки пісні затято повторюються в моїй голові. ніби списанно з мого життя, він згадує про тебе, лиш коли вип"є.. ти вигадуєш цьому смішні виправдання. накшталт, того що йому теж важко, він не може тебе також забути, але ні. він просто чхати хотів на тебе і твої почуття. йому легше, щоб ти забула, розчарувалася в ньому і зникла, як мильна бульбашка лопнула відлетівши далі від нього, аби не заляпала його залюбленну червону кофту, своїми сльозами чи не дай Боже, не розмазала свою туш.
і байдуже, що ти кроїш себе, хоча и не станеш ідеальною для нього.
бо бач, Боженька не наділив тебе: видатними формами бюсту, розкішною гривою волосся, покладестим характером. ти створенна для того, аби руйнувати стереотипи, і твоє кохання варте сотні вірних. бо бач ти як арабський скакун - непокірна, але прекрасна, і що разу стаючи собі на горло - ти показуєш свою силу. сильна частина тебе відштовхує його. не може він бути слабким поруч з тобою
прощай. любов.