ти маєш прекрасні зелені очі, котрі я не помітила чомусь одразу, але закохалась в їхню глибину, вони мене затягнули і бач досі не відпускають.
неймовірна кількість родимок, ніби зірочки - корті розкидані по тілу, а мали б на небосхилі лишитися. якщо їх з"єднувати між собою ручкою, то вийде більше суріз"їв, ніж в нашому Чумацькому шляху.
твої принципові погляди, полонили мене тим, що треба душу продати Богу чи Дияволу, щоб переконати тебе. неймовірна впертість і відданість, я просто відчула, що з тобою безпечно, навіть якщо стрибати з літака без парашута. тидарує відчуття свободи і безпеки, навіть коли відбуваються дуже страшні речі. ти мій герой.
пам"ятаю як би обіймав мене і я відчувала, як ти пахнеш. так гарно і так по-моєму, ніц лишнього чи зайвого. просто от так має пахнути моя людина. от так вона обіймає мене.
ти і твої істеричні чи то пак амбіційні вибухи, це щось не можливе. спершу лякало, потім смішило, потім і те, і інше. а зараз просто не уявляю тебе без цих бзіків. у них весь ти. справжній. бурхливий, метаморфозний і притягуючий, ніби жар вулкану, який безжально спалить тебе і забуде.
ти спалив мене.
доля твоєї ніжності дарувала крила, на стільки часу - скільки ти вважав потрібним. ти був Богом у цих стосунках. ти давав, те що в тебе вимолювали - жодною краплиною більше, жодною краплиною менше.
прощавай, любов…
пам"ятаю тебе досі і назавжди.