swatch

я навіть собі уявити не могла, що мої колишні однокласниці стануть такими ТП

Госпадіііі, дівчаточка, які були такими хорошими, милими, ну і зрештою гарними (та не всі) стали от таким "падобієм уткі". Шо не фотка, кожна в дзеркалі. Шо не лице, то дакфейс. на всіх фотках розмальовані матрьошкі, з нігтями як в Урсули(пам'ятаєту в Русалонці?). а по школі коли іде, то аж смішно робиться! ні, я нічого не маю проти рівної спини, ну і підборів, але коли таке, іде на тих каблучіщах, як на копитах, при цьому не згинаючи ноги у колинах, ще й так задертою головою ніби зверху на голові пів бібліотеки, а груди (точніше вата чи носки) просто вивалюється з "мєга глубокого декольте" то вже вибачте пробачте!

или мир сошел с ума, или я ничего не понимаю.

я не знаю, як кого, але мене вже заїбало те, шо ДУЖЕ ЧАСТО, ТИ РОБИШ РІБЛОГ ЯК З МОГО БЛОГУ, ТАК І З ІНШИХ, ПРИ ЦЬОМУ УСПЄШНО СТИРАЄШ ДЖЕРЕЛО(то біш назву блогу який рібложиш).

Було б це один раз, Бог з ним, але це майже щоразу, і я так помітила не тільки зі мною! Думаю до тебе це дойде!!!!

дякую!

Привет)

24 означення, теореми, доведення, функції, границі, графіки, точки розриву. це все на трьох листках А4.

Вища математика-штука не проста(

P.S голодний учень 11-М класу перед заліком;(

шоб там не казали але час все там добре вирішує! пройде невідома кількість днів, років, але все забудеться. як добро так і зло. як та палка любов так і дружба. і навіть фрази, які крутиш собі в голові декілька років теж в один прекрасний момент не згадаєш!

вже котре літо за горами. по суті нічого і не змінилось, ну да там в когось закінчилась відпустка, в когось школа, унівєри. але якшо так посудити то все, що сталось за ці 11 днів могло б статись і літом. валити всі свої біди і невезіння на календар-якось тупо, чи що?

я не чекаю наступного літа. мені страшно, чесно. я не боюсь ЗНО, і вступної кампанії. я боюсь тебе, хлопче! думки матеріалізуються, чи як там? так ось, я не хочу. ні бачити ні чути тебе. я не хочу ще одного щасливого літа і розчарувань "осінь-весна". зізнатись, мені так тяжко, і я не дивлячись на свій характер, я більше так не витримаю. треба просто завершувати цю дурну історію без кінця і краю, і просто вітатись при зустрічі. все !!!

зараз радує тільки новий альбом бумбоксу, який ніби читає думки. радує те, шо квитки в мене майже на руках, і Термінал Б вже чекає). радує, що я зрозуміла інтеграли.

дякую.

пост про все і на про що.

Мы знаем, что себе сломаем
Этим летом, в будущем мае.
Мы знаем, что мы себе разобьем
Вдвоем

Ахахах)

вечір сміху, знакомств.

мама нас не розуміє, а ми з татком гуляємо ;) літо ще ж)

так хочеться написати великий підсумковий пост, ну скоро зберусь з думками.

відривайтесь, ще є ціла доба, а за добу можна й долю змінити!!

Людиии, мені просто не віриться!!!

2 ДНІ, ЯК ТАК???
хоч це літо було класне, але залишилось тільки 2 дні!

fucking bitch!!!!

два дні щастя.

дякую, шо я маю з ким поділитись наболівшим, почувши у відповідь не власні проблеми, а реальну пораду. дякую!

Я пам'ятаю твої капронові банти, З інших дворів окупанти зірвали і понесли. Я пам'ятаю твої заплющені очі, Обличчя долонями, хочеш я увійду тобі в сни? Поштовхом в спину – на збиті коліна, І дуй, бо пече, як будеш – то лий іще. Рани загояться, згодом – зникнуть, як плями від йоду, І дуй, бо пече, куди воно все тече? І на майбутнє – учнем мальована лютня, Усепоглинаючі будні спростують все досхочу, Бігли і вголос раділи на узбережжі дельфіни І телефонні кабіни ховали нас від дощу. І на останок – декілька грамів на рану, По серцю ніби рубанок – потрохи кров потече. Я пам'ятаю, вибач, я все пам'ятаю, І біль ніяк не зникає, я замовляю ще…