шоб там не казали але час все там добре вирішує! пройде невідома кількість днів, років, але все забудеться. як добро так і зло. як та палка любов так і дружба. і навіть фрази, які крутиш собі в голові декілька років теж в один прекрасний момент не згадаєш!
вже котре літо за горами. по суті нічого і не змінилось, ну да там в когось закінчилась відпустка, в когось школа, унівєри. але якшо так посудити то все, що сталось за ці 11 днів могло б статись і літом. валити всі свої біди і невезіння на календар-якось тупо, чи що?
я не чекаю наступного літа. мені страшно, чесно. я не боюсь ЗНО, і вступної кампанії. я боюсь тебе, хлопче! думки матеріалізуються, чи як там? так ось, я не хочу. ні бачити ні чути тебе. я не хочу ще одного щасливого літа і розчарувань "осінь-весна". зізнатись, мені так тяжко, і я не дивлячись на свій характер, я більше так не витримаю. треба просто завершувати цю дурну історію без кінця і краю, і просто вітатись при зустрічі. все !!!
зараз радує тільки новий альбом бумбоксу, який ніби читає думки. радує те, шо квитки в мене майже на руках, і Термінал Б вже чекає). радує, що я зрозуміла інтеграли.
дякую.
пост про все і на про що.
Мы знаем, что себе сломаем
Этим летом, в будущем мае.
Мы знаем, что мы себе разобьем
Вдвоем