Поживем — увидим

Да не о том думай, что спросили, а о том — для чего? Догадаешься — для чего, тогда и поймешь, как надо ответить.

Максим Горький

блін ніяк не могла висловити це своїм словами, ось те що я хотіла сказати, ось те про що завжди думала і думаю тільки ніяк не можу пояснити

ми зйобуємо на 10 днів з Луцька, у Крим ! Що може бути краще?)

Всім папа ;)
Гарного вам початку навчання, і запямятайте, як розпочнете рік-так його і проведете)

так добре, і в той самий момент настільки хуйово

Я не тааа, я не таа, я не таа,
Я не таа, я не та, я не таа, я не та, я не тааа.

Бо я не та хто тобі потрібен,
Я не та, я не тааааа!
Я не та хто тобі потрібнен,
Я не та, хто потрібен насправді, Еееее,
Хто потрібен насправді, Еее.

А вы знали, что если долго смотреть на говно, можно увидеть свою жизнь

Дивна річ ця ваша "пам'ять". З нею іноді нестерпно жити, коли всі спогади деформуються у докори сумління. А іноді - тільки завдяки їй і живеш. Заплющуєш очі і, наче вмикаючи подумки прожектор, переглядаєш власне дитинство, перші відчуття, коли сів на велосипед, коли бабуся напекла пиріжків зі сливами, незграбний поцілунок біля твого під'їзду, момент, коли вдягли одне одному обручки, коли вона сказала "так", першу посмішку твоєї донечки.
Дивна річ ця ваша "пам'ять". Коли через неї не зможеш більше дивитись у вічі колишнім, бо свідомість можна примусити "забути", а тіло все ще пам'ятатиме дотики. Коли небо відбере найдорожче: батьків, коханих, друзів - все рівно пам'ять й далі ятритиме рани.І чомусь завжди триматиме у своїх обіймах образи, зраду, тих, хто робив тобі боляче, відпускаючи з часом все світле й хороше.
Дивна річ ця ваша "пам'ять"…Без неї ми були б одне одному незнайомцями, проте, й з нею стаємо одне одному чужими.

"Куди твох дитячі мрії діваються?
Чому коли ти виростаєш ти від них ховаєшся?
Від них тікаєш про них забуваєш на них забиваєш
І поводишся так наче ти їх не маєш і ніколи не мав!
Може ти просто злякався?
Хоча відмазуєшся тим, що ти просто не уявляв як тяжко і не легко все в дорослому світі дається
І тепер ти вже не впевниний, тепер тобі здається, що дитячі мрії це звичайно штука приємна, але реальність спонукає думати що все даремно!
Треба гроші заробляти, про спадок дбати
А для цього потрібно за тинденціями слідкувати
Зараз як і завжди в моді, такі професії медицина, економіка, юрис-проденції
Обираючи свій хрест, не думаєш, підходить він тобі чи ні,
А потім все життя проводиш у моральному багні!!!

Коли я кажу про дитячі мрії
я не маю на увазі батьків, які протягом дитячих років тобі втирали ким ти маєш стати як підростеш, яку професі собі обереш!
Скорчив якусь смішну гримасу, Все будеш артист!
Комусь втер щось по дитячому мудро, природжений юрист!
Розглядаєш термометир, напевно підеш в медецину!
Ось так батьки рішають майбутнє для доньки чи сина…
Їх можна зрозуміти, вони ж хочуть як найкраще зробити, тому часом самі вирішують куди тобі вступити
Чим тобі в дитинстві займатись,
з ким тобі дружити
таке враження ніби вони хочуть твоє життя прожити
і хоч це абсолютно неможливо
Дехто не хоче доганяти
Не добре свої цілі нериалізовані в своїх дітей вкладати!
Якщо вони мають свої плани що до своєї
долі, то часто батьки беруть ці плани в неволю!

То розкажи будь ласка яка у тебе відмазка, що ти своє життя не перетворив в казку?
Якими були твої мрії чого ти хотів здолати всю несправедливісь у світі??
Тепер ти забив, став таким як більшість
Неупереджиним і цинічним
Не занадто впевниним, зате занадто прагматичним
Працюєш на роботі яка ні грошей ні задоволення не приносить
Хоча ніхто тебе не змушує, ніхто тебе не просить…
Зраджувати свої мрії, хіба ти цього бажав?…
В дитинстві ким ти хотів стати?
Скажи ти ним став?
хто тобі заважав обставини, батьки, держава??
Не відповідай-подумай для себе, але не будь лукавий!
Більше того хто тобі зараз не дає
перетворити твої мрії в реальність
Для того щоб так як ти хочеш жити
Єдина поважна причина-це вік, хіба що не тримаєшся на ногах! Всі інші відмазки не канають, все в твоїх руках!!! "

спочатку люди підкидають тебе вгору до небес, але потім забувають про тебе і розходяться в сторони.

а ти падаєш на асфальт і ламаєшся.

мені б щовечора такі розмови, Я була б щаслива

кока-кола - дерьмо, но мы ее любим. с людьми точно так же

блін я як бачу її посмішку, аж самій сміятись охота ;)

Кожній людині час від часу потрібен спочинок. Або просто впевненість, що у потрібну хвилину вона цей спочинок отримає. Отримає свіжовипрану постіль, цукерку перед сном, тишу і спокій протягом всієї ночі. І усвідомлення того, що комусь потрібна.
А зранку, прокинувшись від сонячного проміння і випивши чашку міцної кави, можна знову стати сильною і незалежною, адже знаєш: десь на тебе завжди чекає турбота…і чашка неймовірно смачної кави.

Якщо ти любиш, щоб тебе любили навзаєм, то можеш засунути собі свою любов у дупу!
Бо це не любов!
Любов це коли тобі хочеться бути добрим для людини і не потребувати щоб вона була якимось чином тобі за це вдячна!
Любов це коли тобі важливо не як людина ставиться до тебе, а як ти ставишся до людини!
Любов -це коли ти їй щиро бажаєш щастя, навіть якшо її щастя не передбачає твоєї присутності в її житті! Любов-це піздєц.
Але від тільки від тебе залежить, чи в хорошому це сенсі, чи в дуже хорошому!