Vimur

Не можу зрозуміти як ви всі тут зависаєте? Ця реклама виєдає очі!

В двух словах:

Завтра починається каторга і кончається рай. Короче хто не зрозумів, то їду до общаги і знову на пари. Всі мої випустилися і покинули мене одну. Ну як одну. Це було би шикарноооооооооооооо. До мене підсилили двоїх нових дівчат. Обоє на однє їм'я запам'ятовувати не труба багато ахахха. Надіюсь на краще, але таааааааак не хочу покидати свій дім, де мені все роблять і все допомагають. Я ще більше розлінувалася за ці місяці. На парах останній раз була 4 місяця назад.

А ще цю неділю буду без інтернету. Школа виживання. В гуртожитку і без вай фаю. Без грошей. Мама на перший тиждень авжеж з собою надає щось, але все ж таки похід в супер-маркет це жах. Доллар 31 грн. В мене короче 10 долларів на тиждень ахахах Прибирати в гуртожитку це жах в кубі.

Нічого не хочу як завжди. Вже надоїло думати що робити далі. А ще мені дуже "подобається" преспектива воєнного стану. Як тільки я перевезу всі речі до грутожитку - його введуть. Обіцяю блять. Дайте хоч получити цей сраний диплом, а потім робіть вже що хочте. Все одно нічого доброго чекати не варто.

У меня одной Adguard перестал блокировать всю рекламу на вью? Не возможно жееееееееееее

В последнее время (последний год), часто слышу обвинения в национализме. К тому, что называют бандеровков уже привыкла тоже. Чаще конечно всё это слышу от отца.

В чем заключается мой "национализм"?

Я отказываюсь жить в любой другой стране, кроме своей. Я часто разговариваю на своём родном языке, а это дико для моей русскоговорящей семьи. У меня везде украинская символика там где я живу. У меня полно вишиванок. В теплое время года обязательным елементом есть голубая и желтая ленточки. (Последний год только). В моих ушах серебренные серьги в виде трезубца. Я отстаиваю свою страну во всех спорах. Я оброжелательно и положительно отношусь к западной Украине. В моих планах жить во Львове. Я выступала и выступаю против второго государственного русского языка, но не выступаю против того, чтобы в восточных регионах разрешали заполнять документы на русском языке, тем кто нашего не понимает. Я участвовала в маршах мира, маршах студентов и т.д. Я отрицательно отношусь к "родственником" Крыма, которые пересрав голосовали за РФ и ненавижу их нытьё о сожалении. Я запретила переступать порог квартиры, в которой я нахажусь, тем "родственникам" и не слышу не вижу их уже год) Кстати в тоже время я часто говорю на русском языке, потому что меня всю жизнь учили говорить на нём. Я не смотрю российский кинематограф, не покупаю российскую продукцию и не смотрю российские новости. Я считаю правельным перевод всех учебных заведений на украинский язык, я считаю правильным каждому гражданину Украины (начиная с 23 лет) знание украинского языка. Я считаю правильным всем новым гражданинам Украины принудительно изучать украиский язык. И ещё тысячи "я считаю правильным", которые всячески укрепляет мою национальность. Я считаю что главное для страны не потерять свою нацию.

Но в тоже время я не имею ничего против любой другой нации. Даже против россиян. Нет плохого народа - есть плохие люди. Я не говорю, что моя нация высше любой другой нации. Я не говорю, что все должны любить и поклоняться моей нации.

И если это всё считается национализмом, то можете меня смело называть националистом. Но также хочется напомнить что такое национализм, который не имеет никакое отношение к тому смыслу, которое в него вкладывают многие люди:

Национали́зм — идеология и направление политики, основополагающим принципом которых является тезис о ценности нации, как высшей формы общественного единства, её первичности в государствообразующем процессе. Как политическое движение, национализм стремится к отстаиванию интересов определённой национальной общности в отношениях с государственной властью.

В своей основе национализм проповедует верность и преданность своей нации, политическую независимость и работу на благо собственного народа, культурное и духовное возрастание, объединение национального самосознания для практической защиты условий жизни нации, её территории проживания, экономических ресурсов и духовных ценностей. Он опирается на национальное чувство, которое родственно патриотизму. Эта идеология стремится к объединению различных слоёв общества, невзирая на противоположные классовые интересы.

Дивилась квитки на "БРУТТО". Самі високі ціни для Запоріжжя. ДЯКУЮ, СПАСИБІ, ЗА 300 ГРН (в інших містах від 100 до 200, частіше 120 та 150) я послухаю в навушниках)

І ще радують ціни в магазинах та аптеках. Мені треба пити одні ліки (Лацидофіл, хто знає) так от, там 20 капсул в ньому, тиждень тому 80 грн коштував, вчора 121, сьогодні 126! Рік тому коштував 20 грн.

Порох, ти прям душечка, дякую за твою "гарну" економічну політику. А Гонтареву я би нахуй послала при зустричі. Нещодавно клялася у виступі що доллар не стане 25 грн, це космічна ціна, а через два дня після її виступу він как раз був вже 25 грн. Зараз ще більше.

Взагалі нахуй вас всех. Якщо на 300 грн на тиждень я ще більш менш добре жила собі, то зараз я бомж на ці 300 грн. Даєш хліб по 8 грн! Чого ви церемонітесь? чому ще не 20? Щоб ми взагалі один хліб жрали. Студентам піс!

По новинам вчора показали ціни в усіх регіонах України. Запоріжжя ти шо лох? Чому в нас найбільші ціни? Чомуууу? Ми не столиця, не туристична область, ми звичайні лохи десь там на сході біля війни. Чому блять?! Може я щось пропустила та не знаю? Може ми супер ахуєні і через це в нас найбільші ціни? Може нас карають за те що наші хотят скинути Лєніна? Чи через те що в них місяць це не виходить? Та блять через що ще? Погано зустріли Сєню? Не пустили до ЗАЄС, чи образився що не показали дорогу до бомбосховища, якого немає? Чи Сін втік тому, тіпо "мер в АТО, значить в місті все добре, давайте хоч ціни космічни встановимо їм?" Хуйня все. Може це тактика по приєднаню нас до ДНР? ахаха я блять не знаю вже що придумати. На кусі ви кусі. Все одно будемо в Україні, хоч лохами без грошей.

Запоріжжя перший раз в існуванні своєму, мабуть, на першому місці в українському рейтингу. Вау аххаха Не будемо акцентувати, що в рейтингу лохів.

Купила бабулі квиток на концерт всеукраїнського туру Наталії Бучінської. Була здивована, коли дізналася що в мене в містечку дуже много усіляких концертів приїзджає, різних жанрів і возрастів.

Так от, послухала пісні Бучинської та знов підсила на них. Це ж такі гарні пісні =_=

Теперь заздрю бабулі, теж туди хочу ахахахах але не можу) Тому що обожнюю, бляха, читати новини і совість не позволяє йти на концерт, коли навколо таке лайно коється.

Хто не пам'ятає хто така Бучинська, ражду послухати:

"Наталія Бучинська – Пісня соловїна, РІДНА Україна!!! "
"Бучинська Наталія – Ми українці "
"Наталія Бучинська – УКРАЇНО!!! "
"Наталія Бучинська – це моя земля..це моя країна..тут моя сім'я..тут моя родина..це ліси, поля, гори й полонини..рідна ти моя Україна! "
"Наталія Бучинська – Як у нас на Україні "
"Наталія Бучинська – Мова кохання "

Тема о выпускном тоже ТАБУ для меня.
Все многие годы живут о воспоминаниях о выпускных. Потом частенько собираются классом/группой на дату выпускного также многие годы. Слёзы, сопли, радости, счатье - вот что испытывают люди, вспоминая о своём выпускном.

Для меня нет понятия выпускной и меня не окутывают никакие воспоминания когда я слышу слово "выпуской". Нет, я не человек, который ненавидит окружающих и поэтому дня него выпускной это ничто.

Всё элементарно просто. Со школы я ушла после 9 класса, и школьного выпускного у меня не было. Не было всего то, чего все ждут всю свою жизнь. Не было того, о чем помнят и всегда вспоминают. Но я отлично оторвалась на чужом для меня выпускном - на их выпускном, потом, через 2 года.

И вот подходит торжественный момент выпускного в этом уже году. Моего уже выпускного. Выпускного с гидрака. И бурные аплодисменты в студию, т.к. выпусконого НЕ БУДЕТ.

От выпускного мы отказались. Праздновать во время войны - абсурд. Да и группа у меня не группа, все друг друга обсуждают и ненавидят. А ну да, есть ещё пару человек, таких как я, которым похуй на это и они как отдельные элементы группы. Мы не нашли общий язык даже сейчас.

Вообщем что такое выпускной? Это вещь, которая всю жизнь обходит меня стороной. :)

Самая абсурдная тема в мире - тема любви. Как можно обсуждать то, чего нет? ха-ха-ха Ладно. Для кого-то есть, для кого нет, дело сугубо личное. В любом случае тема абсурдна. Любовь о которой трепещат на каждом шагу на право и лево - разве любовь?
Как можно рассуждать о любви, если ты не любишь? А когда ты любишь, то тебе не до обсуждений.
Короче любовь - тлен. И не перестану убеждать в этом всех, кто будет меня задалбывать этой темой.

Перестаньте приставать с этой какашкой ко мне. Фу, Фу, Фу аххахаха

P.S. Ваши многочисленные встречания не считаются любовью, дурные.

Как только написала пост о том как всё печально, сразу подписались люди аххахаха
Надеюсь совпадение)

Сумно. Гидко. Ніяк.

Сльози ллються безперестанку. Без усіляких істерик, просто тихі сльози. Без причини. Але як так? Причин тьма. Не має бажання ні до чого. Не має сил навіть поворухнутися. Є тільки велике бажання просто мовчати.

За останій час дуже актуальна і наболівша тема. Настала та мить, коли треба зробити дуже важкий вибір. Ким бути, де бути і як бути. Для мене ще трудніше, тому що я живу сьогоденням, важко міркувати що далі.

Але для моїх батьків ким я буду стоїть зараз на другому місті, на першому - де. Хоча мої батькі нічого не вирішують в моєму житті. Я та щаслива людина, котрій батькі дають дозвіл на все, котру підтримують у всьому і дають повне право вибору. Так було завжди. Але все ж таки тату зараз дуже хочеться щоб я поїхала до Європи. Поїхала терміново і без повернення в Україну. Щоб жила без турбот і думок про війну, кризу і нестачу грошей і роботи. Так як останні місяці для мене морально край важкі, то я навіть міркувала над цим. Але одна річ все змінила.

Як це не прикро, але ця річ смерть Кузьми Скрябіна. Це зовсім не повз'язані речі, тому зараз поясню. Мене завжди не хвилювало як подумають інші на мої вчинки і слова, але завжди знала що мене буде важко по життю з моїм характером, з моїм буттям. Я по життю борець за правду, і якщо зараз хтось подумає що я вихваляюсь чи шось подібне (я частенько думаю так, коли читаю щось подібне) - то совсім ні. Я завжди вважала це плюсом і спорила з мамою за це, але настала та мить, коли я зрозуміла її і що вона казала. Це дуже дуже і дуже погана черта характеру. І якщо в вас вона не настільки велика, як в мене, по позбавляйтесь цього не задумуючись! Але мені вже поздно, я 18 років це ростила і лелеяла в собі, як і черту патриотизму. Це мабуть дві великі черти, що будут заважати мені жити. І як раз через це і ще декілька факторів, я розмірковувала в яку ж країну мені поїхати, тому що в нашій з цим жити неможливо. АЛЕ. АЛЕ я подивилась на Кузьму не тільки як на гарного виконавця, добру людину і т.д. Я побачила в ньому ті самі черти. І він жив не боячись, він жив і радів цьому. Він сказав світу ите що думав. І начхати, що зараз може розкритись що це була не просто аварія а вбивство. Він ЛЮДИНА. Він той, хто зміг стали та залишитись Людиною. Людиною з великої букви. Я ніколи не залишу країну, де живуть такі великі люди.Я не позволю собі опуститись нижчи тієї смужки, що намалювала в своєму розумі ще в дитинстві. Це був лише товчок для мого розуму, я просто зрозуміла що те що я зажди вважала правильним і є правильним для мене. Я обираю свою Батьківщину!

А саме чому:

Для мене не має більш ніякої країни, де я змогла би ЖИТИ. Ви б змогли, українці?

Де ще є країна з мовою кохання? Наймилозвучніша і накрасивіша мова в МОЇЙ країні!

Де ще є країна з такими людьми? Все ж таки ми українці! У кожній нації є гарні люди, але наші все ж такі найкращі. Без вселякого перебільшення кажу. Якщо віднестись до українця з душею то ніколи не чекай від нього підлянки. В нас люди щирі. Більшість готова віддати останнє тому, хто більше нуждається. Ми всі по доброму дурні, але в той же час дуже мудрі і розумні. Ми свої. Ми гостинні, тому для всіх свої. Українець українця завжди відризнить від інших.

Де ще є країна з такими традиціями? Благородні традиції, котрі назавжди з нами.

Де ще є країна з таким менталітетом? Все ж як не кажить, але в Англії ми не виживемо, як і в других інших. Може десь більш вихованіши люди, може десь ті у котрих більш гарні пріарітети, але наш менталітет не проміняешь, не проп'єш ахха. Він особливий, і він не схожий ні на один менталітет світу. Як би там не було, я горжусь своїм менталітетом в країні.

Де ще є така співуча країна? Спів наша гордість. Не кажу що в нас найкрутіщі півці. В нас просто співуча країна. Співає все, всі і завжди. Ми країна співу, країна світу. І гурти в нас дуже круті є)

Де ще є така країна що ассоціюється зі святом?

Де ще є така країна, в котрій такий ганий стяг? Хіба в нас не найяскравіщий стяг? Хіба він не найприродній? Сонце та жито. В нас найсимволічниший стяг.

Де ще є така країна в котрій є такі вишиванки? Наша велика традиція, наша велика символіка. Нашим вишиванкам не має рівних!

Де ще є така миролюбива країна? Наші ніколи не бідуть в наступ. Наших ніколи не заставиш взяти зброю проти невинного. Ми не вміємо воювати, але як ми вміємо оборонятись!

Де ще є така країна козаків? Ніяка більше країна не може похвалитися мужнім гонором, стійкосттю характеру. Похвалитися козаками може тільки Україна.

Де ще є така країна з такою історією? Скільки нас намагалися роз'єднати? Скільки нас намагалися вбити, вбити нашу націю, нашу мову? Безліч разів, але все марно. Зараз все йде по тому ж сценарію, але ми то знаємо, що все марно. Ми нездолані.

Де ще є така країна свободи слова і дій? Ніде.

Де ще є така країна, що стала поміж горла багатьом країнам? Скільки війн було на нашій території. І навіть зараз наша країна не дає спокійно спати клятому москалю в Кремлі.

Де ще є така гарна країна? Краса нашої природи бездоганна. Треба цінувати те що в нас є.

Де ще є така плодородна країна? Про це навіть заякатися не треба. Наш чорнозем найкращий.

В моїй країні безліч плюсів, а всі незначні мінуси я їй вибачаю. Вона для мене Батьківщина, вона для мене найкраща. Без неї я не я. Як би далеко ми не тікали він неї, вона в нас в жилах. І де я б не була я думаю лише про неї. І я ніколи її не покину. Що б не сталося я її ніколи не буду цуратися. Вона - я.

Країна празднику. Країна пісні. Країна мови. Країна щастя. Країна сонця. Квітуча країна. Солов'їна країна. Нарядна і святкова країна. Країна миру. Священа країна. Країна перемоги. Нездоланна країна. Країна добри людей. Країна українців. Україна!

Все переживемо, все витримаємо, все буде, що забажаємо. Я обрала країну де я хочу жити і це - Україна. А ти?

На этом фото вся суть конфликта на Донбассе.
Старость против молодости, прошлое против будущего.

Российской депутат из "Справедливой России" обратился в Следственный комитет России с просьбой возбудить уголовное дело против украинца Владимира Зеленского за его помощь украинской армии в размере 60,000$ (1.200.000грн+)

Ну что тут сказать, каждый украинец должен помогать украинской армии в борьбе с оккупационными войсками России так, чтобы на него уголовное дело открывали в России!)

Слава Героям!



Умом Россию не понять!))) Дебилизм крепчает)

ВІДЕО ЗВЕРНЕННЯ МАРІУПОЛЯ! (посилання)

Картинка в повному розмірі (посилання)

Очердная попытка ДНР вовлечь Запорожье в войну провалилась. В очередной раз в Запорожье задержали боевика, который готовил терракты. В очередной раз изъяли символику ДНР.

Снимаю шляпу перед тупостью этих людей. Это "уникальный дар". Не многие додумаются согласится на втягивание других областей в войну. На месте СБУ я бы таких "одаренных" людей садила в Седова(психбольница) на лет так 10.

А всем недображелателям я, как всегда, выписываю эксклюзивную путивку "Нахуй") Нахуй с моего города, нахуй с моей области и нахуй с моей страны! :) ))

Мэр Запорожья Александр Син заявил, что взял и отпуск и отправляется в зону АТО. Об этом он написал на своей странице в Facebook.

«Несколько дней назад я побывал в расположении Запорожской бригады Национальной гвардии Украины под Мариуполем. Многое из того, что я там увидел, понял и почувствовал, поразило меня до глубины души. Люди, которых я встретил, — настоящие герои, которые никому не демонстрируют свой ежедневный героизм. Именно там я понял, что как мужчине, как патриоту Украины, мне просто необходимо внести свой вклад в дело защиты нашей Родины. И я принял решение взять отпуск и уехать в АТО. Думаю, меня многие поймут», — написал он.