За останій час дуже актуальна і наболівша тема. Настала та мить, коли треба зробити дуже важкий вибір. Ким бути, де бути і як бути. Для мене ще трудніше, тому що я живу сьогоденням, важко міркувати що далі.
Але для моїх батьків ким я буду стоїть зараз на другому місті, на першому - де. Хоча мої батькі нічого не вирішують в моєму житті. Я та щаслива людина, котрій батькі дають дозвіл на все, котру підтримують у всьому і дають повне право вибору. Так було завжди. Але все ж таки тату зараз дуже хочеться щоб я поїхала до Європи. Поїхала терміново і без повернення в Україну. Щоб жила без турбот і думок про війну, кризу і нестачу грошей і роботи. Так як останні місяці для мене морально край важкі, то я навіть міркувала над цим. Але одна річ все змінила.
Як це не прикро, але ця річ смерть Кузьми Скрябіна. Це зовсім не повз'язані речі, тому зараз поясню. Мене завжди не хвилювало як подумають інші на мої вчинки і слова, але завжди знала що мене буде важко по життю з моїм характером, з моїм буттям. Я по життю борець за правду, і якщо зараз хтось подумає що я вихваляюсь чи шось подібне (я частенько думаю так, коли читаю щось подібне) - то совсім ні. Я завжди вважала це плюсом і спорила з мамою за це, але настала та мить, коли я зрозуміла її і що вона казала. Це дуже дуже і дуже погана черта характеру. І якщо в вас вона не настільки велика, як в мене, по позбавляйтесь цього не задумуючись! Але мені вже поздно, я 18 років це ростила і лелеяла в собі, як і черту патриотизму. Це мабуть дві великі черти, що будут заважати мені жити. І як раз через це і ще декілька факторів, я розмірковувала в яку ж країну мені поїхати, тому що в нашій з цим жити неможливо. АЛЕ. АЛЕ я подивилась на Кузьму не тільки як на гарного виконавця, добру людину і т.д. Я побачила в ньому ті самі черти. І він жив не боячись, він жив і радів цьому. Він сказав світу ите що думав. І начхати, що зараз може розкритись що це була не просто аварія а вбивство. Він ЛЮДИНА. Він той, хто зміг стали та залишитись Людиною. Людиною з великої букви. Я ніколи не залишу країну, де живуть такі великі люди.Я не позволю собі опуститись нижчи тієї смужки, що намалювала в своєму розумі ще в дитинстві. Це був лише товчок для мого розуму, я просто зрозуміла що те що я зажди вважала правильним і є правильним для мене. Я обираю свою Батьківщину!
А саме чому:
Для мене не має більш ніякої країни, де я змогла би ЖИТИ. Ви б змогли, українці?
Де ще є країна з мовою кохання? Наймилозвучніша і накрасивіша мова в МОЇЙ країні!
Де ще є країна з такими людьми? Все ж таки ми українці! У кожній нації є гарні люди, але наші все ж такі найкращі. Без вселякого перебільшення кажу. Якщо віднестись до українця з душею то ніколи не чекай від нього підлянки. В нас люди щирі. Більшість готова віддати останнє тому, хто більше нуждається. Ми всі по доброму дурні, але в той же час дуже мудрі і розумні. Ми свої. Ми гостинні, тому для всіх свої. Українець українця завжди відризнить від інших.
Де ще є країна з такими традиціями? Благородні традиції, котрі назавжди з нами.
Де ще є країна з таким менталітетом? Все ж як не кажить, але в Англії ми не виживемо, як і в других інших. Може десь більш вихованіши люди, може десь ті у котрих більш гарні пріарітети, але наш менталітет не проміняешь, не проп'єш ахха. Він особливий, і він не схожий ні на один менталітет світу. Як би там не було, я горжусь своїм менталітетом в країні.
Де ще є така співуча країна? Спів наша гордість. Не кажу що в нас найкрутіщі півці. В нас просто співуча країна. Співає все, всі і завжди. Ми країна співу, країна світу. І гурти в нас дуже круті є)
Де ще є така країна що ассоціюється зі святом?
Де ще є така країна, в котрій такий ганий стяг? Хіба в нас не найяскравіщий стяг? Хіба він не найприродній? Сонце та жито. В нас найсимволічниший стяг.
Де ще є така країна в котрій є такі вишиванки? Наша велика традиція, наша велика символіка. Нашим вишиванкам не має рівних!
Де ще є така миролюбива країна? Наші ніколи не бідуть в наступ. Наших ніколи не заставиш взяти зброю проти невинного. Ми не вміємо воювати, але як ми вміємо оборонятись!
Де ще є така країна козаків? Ніяка більше країна не може похвалитися мужнім гонором, стійкосттю характеру. Похвалитися козаками може тільки Україна.
Де ще є така країна з такою історією? Скільки нас намагалися роз'єднати? Скільки нас намагалися вбити, вбити нашу націю, нашу мову? Безліч разів, але все марно. Зараз все йде по тому ж сценарію, але ми то знаємо, що все марно. Ми нездолані.
Де ще є така країна свободи слова і дій? Ніде.
Де ще є така країна, що стала поміж горла багатьом країнам? Скільки війн було на нашій території. І навіть зараз наша країна не дає спокійно спати клятому москалю в Кремлі.
Де ще є така гарна країна? Краса нашої природи бездоганна. Треба цінувати те що в нас є.
Де ще є така плодородна країна? Про це навіть заякатися не треба. Наш чорнозем найкращий.
В моїй країні безліч плюсів, а всі незначні мінуси я їй вибачаю. Вона для мене Батьківщина, вона для мене найкраща. Без неї я не я. Як би далеко ми не тікали він неї, вона в нас в жилах. І де я б не була я думаю лише про неї. І я ніколи її не покину. Що б не сталося я її ніколи не буду цуратися. Вона - я.
Країна празднику. Країна пісні. Країна мови. Країна щастя. Країна сонця. Квітуча країна. Солов'їна країна. Нарядна і святкова країна. Країна миру. Священа країна. Країна перемоги. Нездоланна країна. Країна добри людей. Країна українців. Україна!
Все переживемо, все витримаємо, все буде, що забажаємо. Я обрала країну де я хочу жити і це - Україна. А ти?