Vicky69

Людина, що живе минулим, загублена для майбутнього і сьогодення. Цю істину я засвоїла давно. А зараз зрозуміла всю її глибину і правдивість.
Щоб з тобою не трапилося колись, як би сильно не било тебе життя- минулим жити не можна. Інакше ти не просто втрачений для життя, ти стаєш практично мертвим.Ти перестаєш бути цікавим оточуючим, ти сам перестаєш цікавитися оточенням, ти нічого не помічаєш навколо і втрачаєш смак до життя. Ти перестаєш відчувати всю її красу і закриваєшся від усього світу.
Так. Було. Але пройшло. І більше не буде.
Так навіщо жити в минулому? Навіщо намагатися шукати винних? Навіщо звинувачувати себе? Навіщо постійно мучити себе питаннями: «А що було б якби…? А навіщо…? А чому…? ».
Вже не буде по-іншому. Життя, як історія, яка вже написана і її змінити не можна! Не можна жити минулим! Але і забувати його теж не можна! Минулий досвід робить нас сильнішими. Треба тільки навчитися знаходити межу між спогадами про минуле і життям в ньому. Іноді ця грань майже невідчутна, але вона є.
І сьогодні я рвуся з минулого життя! Я хочу жити Сьогоднішнім, Завтрашнім, Майбутнім. Я не хочу жити Вчорашнім! Я розірвала останні нитки, що тянуть мене в минуле. Вирвала їх з кров'ю, з болем, з криком. І тепер я вільна для нового життя, в якому, я впевнена, мене чекає багато цікавого і нового. А на пам'ять про минуле я залишаю собі тільки хороше і повчаюче на майбутнє.Також, засвоїла те, що коли ти любимий, життя прекрасне і легке. І все вдається і все виходить. Я буду згадувати про те, як любили мене і забуду про те, що любити перестали.Я звикла відповідати за свої вчинки. І якщо щось сталося не так, як мені хотілося б, то винна у всьому цьому тільки я. І ніхто більше. І я ні кого, і ні за що не хочу і не буду більше звинувачувати. І себе не буду. Навіщо? Одна знайома жінка якось сказала мені: «Якщо Бог послав Вам таке випробування, значить воно навіщось то Вам потрібно». І тепер я зрозуміла - навіщо. Я стала іншою - я перестала ненавидіти, а почала розуміти.
Нарешті я зрозуміла, що життя робимо ми самі. Що не доля розпоряджається нами, а ми долею. І все, що відбувається з нами - це наш вибір, наше рішення, наші вчинки. І розмови про те, що так розпорядилося життя, це просто спроба уникнути відповідальності перед собою та іншими за свої вчинки і рішення.

Можливо я лише одна з тих маленьких істот що живуть на прекрасній планеті Земля. Я- просто Я! З усіма своїма недоліками та мріями, бажаннями та відчуттями… Та інколи мені здається що моє серце бється по особливому, що мої очі бачать світ своїми кольорами, що я здатна обгорнути сонце руками…
Завжди стараюся бути простою, щоб люди могли відчути глибину моєї душі… Люблю плакати та сміяти, кричати та шепотіти. Як і усі часто сварюсь, плачу через те, що світ надто жорстокий, що деяким людям надто тяжко. Інколи спричиняю сварки та злість, сум або ж щастя, люблю легкий шантаж. Завжди вибачась зі щирістю і роблю зазвичай це не тому, що я завинила чи стала причиною, а тому, що дорожу стосунками! Люблю сміятись щирою усмішкою!
Люблю людей! Вони всі чудові, просто життя не таке легке як здається!
Дуже легко відкриваюсь людям… хоча часто страждала від своєї щирої наївності, але не втратила віру в людей!
Я люблю своїх друзів, вдячна їм за їхню підтримку та довіру, що є дуже важливим для мене! Кохаю сонце, а ще більше місяць! Люблю ніч, коли зорі переливаються у чорному небі, тоді на серці стає спокійно, йому відкриваються горизонти тиші та спокою.Люблю осінь, коли листя тихо кружляючи та розказуючи чарівні казки, опускається на землю, шарудить під ногами та ніби просить тебе звільнитись від сірої буненності і хоч на хвилинку заглянути у свою душу! Дорожу своєю мамою і татом!! Своїми коханими друзями!
Люблю морозиво, особливо з шоколадним топінгом! Люблю зиму з її холодом та буревіями! Люблю ромашки, вони прості тому і чудові; люблю читати(як би це дивно не звучало); люблю подорожувати, це завжди захоплювало мене та робило щасливою; люблю сміятися з друзями; люблю слухати гру на музичних інструментах, осрбливо звук гітари; люблю прогулянки по вечірньому місті з найближчими людьми; спостерігаю за людьми, природою, це доставляє мені щастя…
Звичайно зазнавала невдач та болю, відчувала самотність та непотрібність нікому… Проте я і далі ЛЮБЛЮ ЖИТТЯ!
Просто я- це Я! І мене ніщо та ніхто вже не змінить на щастя або на жаль….

Як жеж больно тебе выдпускати!!!

Останні пів року зі мною діється шось незрозуміле, у животі метелики літають, що називається. І моя безвідмовна і "потужна" інтуїція підказувала, що скоро щось станеться, от тільки я не могла зрозуміти, хороше чи погане. От за що я свою сигнальну систему не люблю, так це за те, що навіть коли я відчуваю, що станеться щось погане, то все одно не можу нічого зробити для того, щоб це не сталось. І так сталося цього разу……..як ж нехочеться відпускати людину яка за пів року стала рідна, любима, КОХАНА!…..Я ще досі не вірю що це сталося зі мною. Ці дурні метелики…… від них трусяться руки і часом важко дихати. Від них у мене в блокноті намальовані незрозумілі квіточки. Але від них так добре, від метеликів цих. Мені больно тебе відпускати!!!

Я не люблю коли про мене забувають!

Іноді про тебе забувають і тобі просто напросто стає обідно і тоді хочеться кричати на весь світ щоб ті хто тебе забув (даже на хвилинку) звернули увагу! Потім тебе починають мучити дзвінки і смс з докорами, що ти закрився від усіх на світі і більше ні з ким не хочеш спілкуватися. Починаючи виправдовуватися, ти сам розумієш, що сильно занурився в обіду…….хоча тут нічого такого не має про тебе просто забули, а потім нарешті згадали…..як в народі кажуть " не пройшло і 100 років"………………

Чоми ми завжди скаржемося на життя? Чому ми думаємо що ми не красиві? Чому ми порівнюємо себе з іншими? У мене багато друзів, і всі вони мають якусь свою індивідуальність, неповторність. Одна моя подружка має почуття гумору, яке будь кому покращить настрій, друга добра! вона має милосердний характер, тому завжди дооможе у важку хвилину. Усі мої друзі різні, але більшість із них — чесні й розумні, щирі й надійні люди. Вони веселі у вільну хвилинку і серйозні під час роботи. Вони люблять музику і люблять поїсти(ахахахах))) )) ) У них є свої недоліки і свої переваги. Кожен з нас може зробити помилку і кожен з нас може помогти у разі потреби. Усі ми люди, усі ми неповторні, тим і цікаві. Коли ми вперше бачимо людину, спочатку звертаємо увагу саме на її зовнішність. Вже потім, познайомившись ближче, можемо побачити, яка у неї душа! І Я – неповторима, і це – добре. Ніхто не може повторити моїх рухів, думок, написати твір моїми словами, переживати так як я. Навіть близнюки мають різні відбитки пальців, характери, думають по різному. Якщо б клонували людей, то було б не цікаво жити. Наприклад, художник намалював картину, приніс на виставку, а там вже таких безліч. Або письменник написав казку, приніс друкувати, а така казка вже є в книгарні. Тому я рада, що я неповторима.

Ох як ж я ненавиджу себе за остані 2 роки!…….Вони були для мене дуже складними, я багато чого пережила, пройшла, витримала! Ще два роки назад у моєму житті були як і плюси так і мінуси…….плюси заключалися в тому що:

• Я мала багато друзів;

Ахахахахах це напевно все…….отже мінуси:

• Як я вже казала МАЛА багато друзів (і де вони всі зараз? зі скількома людьми я перестала спілкуватися! Хоча вони клялися бути зі мною все життя. тепер у них нові друзі важливіші за мене……. і я мабуть маю забути і відпустити)
• Скількі себе повню завжди була замкнена в собі!
• Ніколи не могла дати здачу якщо хтось обідить!
• А САМЕ ГОЛОВНЕ Я ДУМАЛА І ПЕРЕЖИВАЛА ЗА ЛЮДЕЙ ЯКІ ЗРОБИЛИ МЕНІ БОЛЬ!!!!!!!!!!!!!

Ох важко мені було…………..але зараз життя помінялосЯ….нові погляди, принципі, а саме головне довіра яку я злегкістю розоптала…….і тепер довіритися можу тількі самим головним людям в моєму житті!…..жаль що їх мало….зато рідні!!!!!!!!……….

P.S: якщо прочитавши це ви подумали: боже як жеж жалко її……ахахахахахахах то скоріше всього мені жалко вас! Адже на даний час моє життя ідеальне у мене є 2 кохані людини (Ра і Мі) …….і найкращі у світі батькі!……….Я живу сьогоднішнім днем……..а те що сталося вчора, позавчора, рік назад………завжди там і залишиться ПОЗАДУ!!!!!!!!!!

у тебя есть цель?
сиди и молчи.
никому о ней не говори.
люди - мрази.
понимаешь?
они заберут твою мечту сразу же, когда узнают о ней.
они сделают все, чтобы ты перестал верить и ждать.
а ты назло им всем молчи, добивайся, верь.
представляешь их перекошенные лица, когда ты получишь то, о чем мечтал.