Чоми ми завжди скаржемося на життя? Чому ми думаємо що ми не красиві? Чому ми порівнюємо себе з іншими? У мене багато друзів, і всі вони мають якусь свою індивідуальність, неповторність. Одна моя подружка має почуття гумору, яке будь кому покращить настрій, друга добра! вона має милосердний характер, тому завжди дооможе у важку хвилину. Усі мої друзі різні, але більшість із них — чесні й розумні, щирі й надійні люди. Вони веселі у вільну хвилинку і серйозні під час роботи. Вони люблять музику і люблять поїсти(ахахахах))) )) ) У них є свої недоліки і свої переваги. Кожен з нас може зробити помилку і кожен з нас може помогти у разі потреби. Усі ми люди, усі ми неповторні, тим і цікаві. Коли ми вперше бачимо людину, спочатку звертаємо увагу саме на її зовнішність. Вже потім, познайомившись ближче, можемо побачити, яка у неї душа! І Я – неповторима, і це – добре. Ніхто не може повторити моїх рухів, думок, написати твір моїми словами, переживати так як я. Навіть близнюки мають різні відбитки пальців, характери, думають по різному. Якщо б клонували людей, то було б не цікаво жити. Наприклад, художник намалював картину, приніс на виставку, а там вже таких безліч. Або письменник написав казку, приніс друкувати, а така казка вже є в книгарні. Тому я рада, що я неповторима.