Жизнь продолжается

А знаєш я хочу вибачитись

я була не права реально погарячкувала

ну але хіба ти тоже була права?

ти сказала нема довіри нема дружби а пам"ятаєш колись я тобі те саме казала тільки з іншої причини я думаю важливішої

довіра там ні до чого

довіра в дружбі не заключається в тому чи я даю тобі свій телефон, чи прчитати повідомлення в вк ти тоже в цьому плані не зовсім мені довіряєш

я собствєннік і дуже не люблю коли беруть мої речі без дозволу

можемо далі показувати комусь свою гордість але

я просто ХОЧУ ВИБАЧИТИСЯ я була не права

я хуёвая девушка.
хуёвая подруга.
хуёвая дочь.
хуёвая ученица.
хуёвый слушатель.
хуёвый собеседник.
не девочка, а хуйня какая-то

В музыке есть прекрасная вещь — когда она попадает в тебя, ты не чувствуешь боли.
Bob Marley

У каждого в жизни появляется такой человек, после которого ты меняешься. И совершенно не важно, было это безграничное счастье или сумасшедшая боль. Ты просто понимаешь, что таким как раньше, ты больше не будешь.

мені буде років 73. я прокинуся, потягнуся і відчувши запах свіжої кави розплющу очі та побачу перед собою мого коханого дідугана з підносом у руках та сяячою посмішкою з новенькими зубними протезами. як і завжди вистрибнути з ліжка від радості, що все-таки ми побачились цього ранку, я не зможу, тому перекотившись на кінець ліжка я встану на ноги, поцілую зморшкурату верхню губу свого підстаркуватого сексуального діда, візьму до рук айпад, сьорбну кави з його чашки, так смачніше, включу старий добрий рок, в якому наші внуки нічого не розуміють, і ми з моїм дідульою похрускаємо нашими старими, але просоченими до останнього сантиметрика любовю, кістками, тряснемо рихлуватими задами і насолоджуватимемося ще одним найкращим у житті ранком втішаючись над стараннями сусідів, які вперто гримають у стіни та батареї, утихомирити ту божевільну парочку, яка не дає виспатися уже протягом багатьох-багатьох років. вони не розуміють нас. вони не закохані. досі. ми випили смачну каву мого діда, одягнули не зрозумілий ні дітям, ні тим більше внукам, наш улюблений прикид, взули затерті кеди і як завжди пішли брати від сьогоднішнього дня все. зранку йшов дощ. мій коханий дєда буркотав намагаючись заставити мене одягнутися тепліше, але зрозумівши, що в 73 цю дитину вже не змінити, взяв парасолю і побіг доганяти ту божевільну, яка тішилася під теплим літнім дощем. чи то капля дощу була на його щоці, чи….. мене схаменув його ніжний та щасливий погляд… як в 22 мої ноги оніміли і я знала що не через старість. обійняв та поцілував так, як робив це вперше….кожного дня як вперше. я досі не вміла стримувати сліз, а він досі цілував щоки по яких вони текли. здається наша любов лунала відлунням аж до неба на якому зявилося сонце. цей день був знову для нас. ми, не забиваючи голови думками про фігуру, надлишком холстерину та іншої фігні, їли піццу, морозиво і не перечили собі у бажанні сьорбнути пивка та мохіто. він чудовий, він божевільний. йому давно потрібно лікувати склероз, але більше всього його голова була хворою мною і як показали роки і мій жахливий характер, це вже ніяким способом не виправити. ми гуляли парком, каталися на тролейбусі і не дивлячись на пенсійні посвідчення не використовували їх щоб безкоштовно проїхатися. ми відвідали наші улюблені місця. вулицю, де ми познайомилися коли той шумахер наїхав на мої улюблені босоніжкиз адивившись на якусь ліву кралю, кафешку, де на літературному вечорі смішно, незграбно і перелякано робив спроби ніби випадково торкнутися моєї руки. пройшли повз провулок де він знахабніло взяв мене за талію та поцілував і де мій здоровий глузд попрощався зі мною остаточно. проходивши повз цей провулок ми зупинилися….мій дід не змінився). ми побували у багатьох місцях де були завязані наші спогади…ці вузлики були кругом і це нагадувало нам які ж ми щасливчики. після того як покаталися на роликахі на останньому ряді подивилися вечірній сеанс якоїсь комедії…чи мелодрами….чи…байдуже що це було, та нас і не цікавило, ми сіли у таксі і він попросив мене закрити очі. я обожнюю це. і він це знає. 73, а я досі живу у романтиці. приїхавши я не могла не зрозуміти що мене чекає.це зоряне небо, місяць…це був наш улюблений дах будинку. саме тут вперше він сказав словами кохаю, вперше тут ми стали одним цілим…саме тут я погодилася бути з ним завжди, саме тут ми сказали одне одному так. саме тут я зараз вкотре усвідомила, що я щаслива, що мене полюбили навіть такою яка я є, що я всі ці роки була справжньою. притулившись до нього я почула як у його грудях тихенько, але швидко бється моє кохане серце. таке сильне і мужнє як і мій коханий дід. не треба було слів. воно простукало все до останньої літери. відчувши, що я знову мерзну ще міцніше обійняв мене і ми повільно пішли додому. ми ніколи не дивувалися як дивляться на нас люди. вже звикли.ми знали, що вони уявляють себе…у 73.такими ж. це був наш звичайний особливий улюблений день. дім, тепла ванна, яку ми завжди ділимо на двох, зелений чай, перед сном декілька капель барбовалу, щоб утихомирити наші молоді серця, і я знову в обіймах коханого діда. ми досі разом, ми досі молоді та гарні одне для одного, ми досі щасливі та закохані. ми досі любимо. хіба таке може бути? так. в нас однакові мрії. ми засинаємо майже одночасно. я перша поки він гладить мені руки чекаючи коли я засну. ми мріємо проснутися завтра разом, ну або ж спати вдох далі.

"пилипець?

Траванула шутку блять) "зацепило дужеяк ше я маю змінитися шоб ви сволочі не були про мене такої думки блять(

Не отрекаются любя
Ведь жизнь кончается не завтра
Я перестану ждать тебя
А ты придешь совсем внезапно
Не отрекаются любя

А ты придешь, когда темно
Когда в окно ударит вьюга
Когда припомнишь как давно
Не согревали мы друг друга
А ты придешь, когда темно

И так захочешь теплоты
Так полюбившейся когда-то
Что переждать не сможешь ты
Трех человек у автомата
И так захочешь теплоты

За это можно все отдать
И для того я в это верю
Что трудно мне тебя не ждать
Весь день не отходя от двери
За это можно все отдать

ех блін хочеться драйву

а ше хочеться шаленості від любові

від справжньої любові, хочу відчувати шо прийшла весна

а це буде я впевнена вже дуже скоро)

Я тебе пою про джуманджи,
Вот такая вот моя игpа.
Покидает иногда печаль,
Так хотел бы чтобы навсегда…

Барабанит ли дождь по крыше,
Или снег заметает будни, -
Кто-то любит тебя. Неслышно,
Незаметно, но все же любит.
Нервно курит, не спит ночами
И себя беспощадно губит.
Кто-то любит тебя. Печально,
Безнадежно почти, но любит.
Иногда, если крепко вмажет,
Он другую целует в губы.
Только любит тебя все также,
Или даже сильнее. Любит.
Жить тобою он долго будет
И смирится с судьбой однажды.
Но пока еще любит, любит…
Кто-то любит… А кто, - не важно.

будеш свої нерви показувати комусь іншому не мені

памятаєш колись ти казала шо можеш мене закрити то я тоже терпіти не буду

хочеш стати похуїсткою ставай тільки тільки не втягуй мене в свій похуїзм

якшо в тебе якісь проблеми то просто мені можеш розказати я б підтримала

беру приклад з тебе кажу всьо прямо

За цей час все змінилося

і я змінилася

змінилося моє ставлення до деяких особ

змінилася моя поведінка

змінився характер

і основне слово ЗМІНИЛОСЯ)

я більше не відчуваю себе лишньою, не гарною, не цікавою

з'явилася якась впевненість у собі, в своіх думках)

більше мені не хочеться підтасовуватись під когось

ще є такі люди які насправді мені друзі

а ті хто захоче мене змінити і повернути минуле підуть з мого життя назавжди!

на даний момент є ще люди в яких я сумніваюсь але думаю скоро всі відкриють своє істине лице і я зможу розібратись у свому оточенні)

може це самолюбство але моя мама мені казала не звертай увагу на амбіціі людей які тобі не близькі бо якщо будеш підстроюватись під всіх ніколи не будеш щасливою!

а наразі попереду щасливе майбутнє і жити треба так шоб було що дітям розказати))) ))

Ахах даш всьо правильно сказала треба жити для себе)

а погуляли суперово

вот тільки чуть від мами получила(

але це того було варте)

да може і двулічьна….(

так завжди

мені якби ше досі десять рочків

я тіпа маленька і не можу нікуда вийти(

та в мому віці вже дітей ражають бля

а мені навіть біля хати вийти не можна якого хєра

надоїло вже цей контроль

добре хоч зараз вже менше чим раніше

але все одно як так чого ?

блін як змінити ставлення