ღ♥ღ Голос моего сердцаღ♥ღ

все дуже. дуже.дуже. погано.

с.е.с.і.я.

BD - bondage & discipline - ограничения и наказания, как физические, так и психологические;
D/s - domination & submission - доминирование и подчинение;
SM - sadism & mazochism - садизм и мазохизм.

Золотое правило БДР в BDSM:

1.Безопасность

2.Добровольность

3.Разумность

як би банально незвучало - ти дорогий мені. І це головне.

не знаю, що в тобі такого, мабуть ця клята харизма, бо вона таки згублива для більшості особин жіночої статі. І посмішка - вона чарівна. Завжди впевнено тримаєшся в сідлі, наїздник з досвідом? Не схоже, "очі не брешуть". Мій особистий сорт фенілетіламіну. Під такого самій хочеться прогнутись і коритись. Ще ти нагадуєш дію морфія, який потрібно вводити мені під шкіру, розганяючи тарганів в кімнаті. Божевілля і спокій - контраст, амбівалентне поєднання, інший вимір. Нереальне стає можливим. Ця можливість заключається в твоїх дотиках, поцілунках, словах. Люблю твої очі.

Ще один мій таракан - книжки. Сучасне суспільство, не усвідомлюючі закопує свою, і без того монотону, свідомість. В книжках сховані підказки до життя і до правильних дій. Але кому вони потрібні, якщо кожен рахує себе філософом під чаркою. Нерозумію, чому принижуюють тих хто любить читати.

І в мене є мрія, коли житиму сама створю собі таку кімнатку: З

Я мабуть хвора, але свобода - це сенс мого життя. Я готова втрачати все, всіх, будь-що, аби при цьому лишатись вільною і незалежити від чиїхось поглядів, вказівок, команд і рамок. Я не сприймала своє залежності, але на гіркому досвіді, я зійшлась з тією думкою: єдине, від чого я залежитиму - свобода.

Видно сильно наболіло за 3 місяці пустих сторінок тут.

Але той факт, що я просто втомилась, чи настільки засмучена, чи загублена і лежу десь в кутках своє свідомості, мене насторожує.Тому що перед затишям здіймається буря. Мені не втекти від себе, але зіграти в доганялки, я в силах.

Моє заспокійливе з привкусом гіркої м'яти лежить на дні сумки. Все змінилось, чи просто стало, як і раніше. Мати змогу і втрати, це так називається? Чи не використати її? А впринципі, я не шкодую ні про що.

І ще цікаво, скільки людей це прочитає, адже я не дізнаюсь цього ніколи. Але ті хто це читатимуть, мабуть, аб я важлива для вас, або ви мене ненавидите. І в двох випадках мені цікаві імена.

Настільки насичений день, що я вирішила трохи написати сюди. Приємного нічого не сталось, окрім цього: "я хочу мати з тобою майбутнє". Але це лише одна позитивна нотка серед мінорного ладу. Мене топили десятки разів, намагались поставити на коліна, знищити, недати можливості самореалізуватись.Постійно були якісь перепони, так як і зараз.

Мені не вистачає витримки і терпіння до будь чого. Я така "сама по собі", що відбувається деперсонізація в суспільстві. Але я сильна і не підкорна, дика і власна. Тому, "все буде добре". Я повторюватиму цей вислів стільки разів, допоки так не станеться. Я знайшла те, що шукала. І зараз сірий груз проблем, такий мініатюрний на тлі мого божевілля - до тебе. І це божевілля мене рятує, втіляє спокій, дарує надію.

І я зрозуміла, що раз не склалось, значить це не те, що мені потрібно. Треба змиритись із подіями. І просто піти не задаючи питань, по-тихому, мирно. Треба зачекати. Я відчуваю, що радикальні зміни вже близько. І ось - ось постукають в мої двері, головне почути цей стукіт. І саме добре, що втративши все, я не втратила найважливішого, без чого я просто не змогла б жити далі. Я не втратила "легкого леопардового окрасу"