Настільки насичений день, що я вирішила трохи написати сюди. Приємного нічого не сталось, окрім цього: "я хочу мати з тобою майбутнє". Але це лише одна позитивна нотка серед мінорного ладу. Мене топили десятки разів, намагались поставити на коліна, знищити, недати можливості самореалізуватись.Постійно були якісь перепони, так як і зараз.
Мені не вистачає витримки і терпіння до будь чого. Я така "сама по собі", що відбувається деперсонізація в суспільстві. Але я сильна і не підкорна, дика і власна. Тому, "все буде добре". Я повторюватиму цей вислів стільки разів, допоки так не станеться. Я знайшла те, що шукала. І зараз сірий груз проблем, такий мініатюрний на тлі мого божевілля - до тебе. І це божевілля мене рятує, втіляє спокій, дарує надію.
І я зрозуміла, що раз не склалось, значить це не те, що мені потрібно. Треба змиритись із подіями. І просто піти не задаючи питань, по-тихому, мирно. Треба зачекати. Я відчуваю, що радикальні зміни вже близько. І ось - ось постукають в мої двері, головне почути цей стукіт. І саме добре, що втративши все, я не втратила найважливішого, без чого я просто не змогла б жити далі. Я не втратила "легкого леопардового окрасу"