Видно сильно наболіло за 3 місяці пустих сторінок тут.

Але той факт, що я просто втомилась, чи настільки засмучена, чи загублена і лежу десь в кутках своє свідомості, мене насторожує.Тому що перед затишям здіймається буря. Мені не втекти від себе, але зіграти в доганялки, я в силах.

Моє заспокійливе з привкусом гіркої м'яти лежить на дні сумки. Все змінилось, чи просто стало, як і раніше. Мати змогу і втрати, це так називається? Чи не використати її? А впринципі, я не шкодую ні про що.

І ще цікаво, скільки людей це прочитає, адже я не дізнаюсь цього ніколи. Але ті хто це читатимуть, мабуть, аб я важлива для вас, або ви мене ненавидите. І в двох випадках мені цікаві імена.