caeakbscdiscdjnsnd

Увидела:3 Написала:3 Ты прекрасна, крошка! Моя тебе любовь, мууууууур^___^

Просто иногда люди ломаются. Страшно признавать, но это так. Я еще никогда не ощущала себя так, как сегодня. Мне хотелось залечь на дно, спрятаться в таком месте, где бы никто не нашел, уйти от всех и просто исчезнуть с лица Земли. Сегодня впервые я подумала, что выхода нет, и я испугалась. Моя комната мне уже неуютна, совсем, а дом стал для меня чужим, мои родители это скорее просто глагол, а не люди, вечно орущие люди, даже так. Чем старше становишся, тем четче осознаешь на сколько же мир жесток. Мне всего лишь 17, но люди добрые, с меня хватит. В такие моменты уже не презираешь тех людей, которые обращаются к психологу, даже к лезвию, ибо ребята, это пиздец. Вот накапливается накапливается, а потом в один день срываешься, и некому выслушать или просто обнять, ибо у меня такие друзья, что предпочтут где-то выпить и развлечься, чем ходит с депрессивной девчонкой 17-ти лет, которая изредка жалуется, и иногда только просит о помощи, ахуеть, правда? Такие вот у меня друзья, но как только им плохо, номер моего телефона, они прекрасно вспоминают. Огромное вам человеческое спасибо, и идите нахуй. Доверять людям тоже нельзя, ибо опять же пиздец. Я искренне ненавижу людей, и уже без всяких надежд при встречи с новым подобием человека знаю, что он моральный урод. Я хочу доверять своим друзьям, но не могу, хочу знать, что в трудные минуты, они меня поддержать, но не могу. Каждый сам за себя, и это прискорбно. Я не могу уже, правда. И говорить, что я пускаю все на самотек неуместно, ибо уже давно так и есть. Я уже давно потеряла контроль, и над собой, и над своей жизнью. Я уже устала запихиваться антибиотиками, это утомительно, как и просыпаться по утрам. Черт побери все катиться к ебеням. Черт побери, я не знаю, что делать.

Це піздец, атвічяю

Отличное утро пятницы. Так хорошо может быть только в фильмах, но нет же. Я очень сильно люблю вас.

Завтра вже в школу, нарееешті:3 Дні вдома проходили утамітєльно і са скандалами, ну це можна було очікувати, коли під одним дахом зустрілися дві людини: я і моя мамуся. І ще раз дякую за такі спокійні, тихі, хороші вихідні, ага канешно. Карочє, завтра в школу і я цьому безперечно дуже рада, амінь. Але все ж таки, коли я хворіла було пару приємних моментів, міммі^___^ А ще я переконалась який вже раз, що ставлячиись до людини хуйово, вона буде тебе цінувати і багатворити, шо за пріскорбнаасть, рєбят?Фуфуфу Але лааадно, не будем про погане, бо раза мені ха ра шо, і нехай вім тоже буде ха ра шо. А зараз бєєстро спати.

блять, я знову хочу курити:((

як це пріскорбно і трагічно звучит, шо мені з циим робити??
знаааю^^
пішла-ка я курити, ну цейвот, давай-те, скоро буду.

Я так люблю, як мої хлопчики діляться зі мною сікрєтіками, мііу

Сімейні драми, таке враження, що ми пережили разом більше ніж побачили за все своє життя. Все ж таки відчувається, що це кінець. Писати тобі повідомлення і знати, що воно останнє. А твої читати і не розуміти про що вони.

выяснять отношения надо только с теми, с кем эти отношения имеешь. остальных - нахуй на берег безмолвия, собирайте ракушки, бля(с)

Наверное должно было это случиться именно сегодня, ибо не знаю почему взяла эту книгу в руки, когда на полке стоить более любимые. На странице 161. "Я тебе ніколи не забуду. Твоя Александрия"

Напевно, найправильніше це буде підійти і обійняти тебе так сильно, як ніколи раніше. Бо ж скоро мене тут взагалі не буде, а втрачати і так немає що.

Я люблю тебе, татусь

Я навіть і скучила, знаєш. Напевно, зараз би розказала все, абсолютно, не приховуючи ніщо. І ти б ахуєл, шо і па чьом в моїй жизні, от чесне слово. Зараз дивне робиться в голові, такій mix up. Допоможи скласти докупи думки, зроби мені вихідний з вимкнутим телефоном і посидимо наодинці. Буде ж так добре, знаєш. Так багато букв в алфавіті, а гарних слів так мало. Так багато людей, а гарних одиниці. Так само і вчинків, думок, а найгірше книг, так мало стало. Бо ціную не кількість, а їхню якість. В школі піздец, нащо ж приховувати?А мені рівнесенько, бо Саша така Саша:3 Ой, влаштую я вам любовні сцени з епічними моментами і саркастичними признаннями в кохані, ой блять, як влаштую, ждіть-но. Цьомікі бомікі аднакласнічкі, міу

Просто неймовірний день. Велике дякую тим, хто не забув Сашу. Я люблю вас всім своїм серцем

Я, напевно, вже виплакала весь карвалол, який був у крові. Сьогодні я була флегматично мертвою людиною, дякую мої любі однокласнички, я вас люблю за це. Нічого не хвилювало, була спокійною, як ніколи. Напевно, це перший і останній раз, коли я відчувала таке оніміння думок, тіла та дій, адже 40 крапель все ж таки дали про себе знати. Я так плакала, як татусь сказав, що мені буде 17, люди дообрі не нагадуйте, будь ласка: (я це дуже складно переношу, адже в душі мені так хочеться бути дитиною, не зважаючи ні на що! Завтра день народження і день до нього я провела, як і хотіла, адже забулась про все. Вечірня прогулянка дала зрозуміти, що нічого не зміниться, якшо я стану на якийсь там рік старшою, пф, панти ж, вааапще :) ладно, я не униваю. Хороший день, спасіба карвалолу за єта, але якшо чесно, то все сьогодні було так я треба. Передчуття, що завтра дн немає, і це добре. Швидше б пройшов завтра "мій" день, адже розумію, що більше ніж завтра фальши/брехні та іншого непотрібу я не побачу. З наступаючим мене днем народження.