Я, напевно, вже виплакала весь карвалол, який був у крові. Сьогодні я була флегматично мертвою людиною, дякую мої любі однокласнички, я вас люблю за це. Нічого не хвилювало, була спокійною, як ніколи. Напевно, це перший і останній раз, коли я відчувала таке оніміння думок, тіла та дій, адже 40 крапель все ж таки дали про себе знати. Я так плакала, як татусь сказав, що мені буде 17, люди дообрі не нагадуйте, будь ласка: (я це дуже складно переношу, адже в душі мені так хочеться бути дитиною, не зважаючи ні на що! Завтра день народження і день до нього я провела, як і хотіла, адже забулась про все. Вечірня прогулянка дала зрозуміти, що нічого не зміниться, якшо я стану на якийсь там рік старшою, пф, панти ж, вааапще :) ладно, я не униваю. Хороший день, спасіба карвалолу за єта, але якшо чесно, то все сьогодні було так я треба. Передчуття, що завтра дн немає, і це добре. Швидше б пройшов завтра "мій" день, адже розумію, що більше ніж завтра фальши/брехні та іншого непотрібу я не побачу. З наступаючим мене днем народження.