Это просто Вьюи блог

кидають, а потім хтось підбирає. От я й перекидаюсь

Чому вас немає?-запитую я сама в себе.

А кого вас ? -подумаєте ви всі.

А вас тих самих моїх, рідних, хороших. Так в мене є друзі. Але тих, старих, які були тоді колись. Напевне в тому житті ви в мене були, і вас було багато, а я вас не цінувала. Але будь ласка дайте мені зустріч з одною людиною і назавжди. Будь ким дівчиною чи хлопцем всерівною. Раз і назавжди!

я обіцяю тримати цю людину…

Ненавиджу над собою познущайтесь. Достали вже мене!

Я настільки здивована наша школа не пускає дітей на страйк вони кажуть що ми нічого не змінемо! Але вибачте якщо дивитися з такої точки зору то краще сидіти вдома і взагалі нічого не робити ! Чи вас всіх влаштовує таке життя? Принаймі мене не влаштовує таке! Я не буду сидіти і мовчати ! Я кажу: Вставай Україно! Слава нації, смерть ворогам! Україна понад усе! Слава Україні! Героям слава!

Кому я тільки сьогодні не дзвонила і не питала чи хтось іде на страйк. І всі дружно відповідали нащо нам іти що там робити? А як нарахунок того що це наше майбутнє ? Я недумаю що ви просто аж горите бажанням жити так як живете зараз. А вам просто лінкі. Я дуже розчарована ! Потрібно щось робити, а ви мені кажете що нічого не змінеться ! З таким песимістичним настроєм взагалі не виходьте майдан сидіть краще вдома! Кажете що буде мало людей, але ви не можете зрозуміти що один, потім ще один і нас стане багато ! Невже на майдан мають виходити тільки люди похилого віку, люди старші за 35 ? Невже в Луцьку немає студентів, школярів, які і є майбутнім цієї країни, невже вас немає? Я почну з себе і я піду відстоювати своє майбутнє і нашу державу!

Сьогодні в 13:00 приходьте на театральний майдан піднімемо Україну ! Перешліть іншим, дякую ! Чекаємо на вас!

Да блін я бнз голова і дурна дитина раді? Чого завжди вина я?

Чому я памятаю минуле але хочу іти в майбутнє? Чому люди з минулого нагадують про себе? Я хочу іти вперед, я хочу нових знайомств і друзів. Нові думки і взагалі життя!

Чесно мені вже всерівно. Забрехалася ти трошкі. Просто всерівно

Це ще ти будеш казати про лицемірство?

Як мене все достало!

Знову все змінилося сенс було мені виливати літри сліз. Ніякого. Як говорили так і говорять. А моя думка до одного місця!

Це самий кончений день. Ненавидду я сьогодні плакала так як не плакала ніколи. Аж очі печуть

Так важко дихати, іти, видавлювати з себе слова. Настільки всерівно що про тебе думають все, як завжди. Немає кому вірити. Люди де ви ?? Ті що кажуть правду, вірні до останньої хвилини. Можливо ви і є, десь далеко там…. Важко дихати, іти, видавлювати з себе слова..

Виходить дорослих немає. Є постарівші діти, лисі, сиві хлопчики і дівчатка.