Світ навиворіт

Мені дуже важко говорити близьким людям, про таке почуття як кохання.. Мені важко сказати мамі та бабусі як я її люблю.. а найважче сказати це тобі.. але зрозумійте, ящо я не говорю про любов, це не означає що мені плювати на вас.. моя любов виражається в моїй щирості до вас.. в моїх поступках.. Наприклад я роблю мамі чашку гарячої кави, та приношу їй у ліжко.. для неї це просто кава, а для мене так зване Люблю..а з людьми, з людьми важче.. я неможу толком для них щось зробити.. але я щира з ними.. я ладна на все аби виразити свою любов.. здається немає нічого важкого в тому, щоб сказати "люблю", а для мене це як здати екзамен…

не люблю я дівчат з "виєбонами"..зазвичай це дівчата 14-16років.. дівчата, які ще зовсім нічого не знають про життя, а мають себе за прекрасних принцес..дівчатка, які зимою ходять в шортах та шкіряних куртках.. і де там мені братися в своїх теплих черевиках, рейтузах і куртці по п*яти, як тут така "краса"… і насрати їм на те, що вранці соплі, шмаркання.. мама знову біжить за дорогими ліками в аптеку.. а їм не холодно в -21, бо на лиці 50сантиметрів штукатурки… в їхні не повні 14, вони трусять дупами на тансполі і хлопчикив "цепляють".. п*ють алкоголь, в таких дозах що потім лежать в лікарні з гострим алкогольним отруєнням..браво… потім вагітніють і роблять аборти… і знову бідна мама не спить ночами та плаче.. а вони соплі в подушку пускають через не щасливе кохання…не розумію я таких дівчат.. я в свої не повні 18 сиджу в дома, читаю книжки та чай п*ю, а не вештаюсь по клубам… і думаю про майбутнє цих дівчат… про майбутнє країни.. в мене мурашки по шкірі…

ніхто не забутий..ніщо не забуте… у вас ніколи не вийде забути щось, або когось от так відразу.. просто взяти і викрислити з життя.. наче й не було нічого.. повинен прой ти час… день..тиждень..місяць..рік..як для кого.. тай все залежить від того, яку роль цей хтось, або це щось грало у вашому житті.. і не факт що забудите.. можливо просто складеться враження, що забуто…а потім через деякий час вспливає знову.. і коли нарешті забудите, то однозначно стає легше… я ж то знаю..

самотність не в тому, що ти не отримуєш листи.. а в тому що, ти сам їх не пишиш

я чекаю на завтрішній день..кожен день чекаю на завтрішній день

а ти небійся ідеальності.. дурнаа.. тобі її не досягнути

Давай посидим у відбитках нашого життя.. Давай поговоримо про запах вітру в теплий весняний ранок.. Давай помовчим під музику старого скрипаля в переході.. Давай розведемо багаття і просидимо біля нього цілу ніч..вкриті теплою ковдрою.. Давай поїдемо в забуте богом місце, де не буде нікого.. тільки ми вдвох… Давай полежемо на краю даху девятиповерхівки в зоряну ніч… і коли падатимуть зікри, ділитися своїми бажаннями… Давай втічемо в нікуди.. Давай зробимо хоча б щось.. аби разом…аби вдвох…

є такі жінки, яких можливо підкорити відразу.. хоча їх можна й не підкорювати.. вони самі підкоряться чоловікам…у вас ще навіть не виникло бажання їх підкорити, а вони вже підкорені…а є жінки які навпаки не здаються.. знаєте у Ленінграді є проспект Непідкорених…на мою думку чоловік має думати, що жінка саме з цього проспекту…щоб він робив все можливе аби її добитися… дзвонив.. писав.. зайобував… дойобував.. вкрадав..І зовсім не важливо, що вона 10 років сцяла за ним кіпятком і чекала його біля вікна кожного вечора.. а як тільки він прийшов, мало не втратила свідомість від щасття..

вибачте рідні. .довго не оновлювала.. нарешті згадала..

коли моє нікчемне життя підійде до завершення, я згадаю наше знайомство і посміхнусь… згадаю твою посмішку… кожен шрам на твоїй шкірі.. можливо зателефоную тобі…а можливо напишу смс.. напишу, або скажу 3 слова.. ні, це не бональне "я кохаю тебе".. а просте "я пам*ятаю тебе".. я завжди пам*ятатиму тебе.. в якій сраці я не була б.. або яка щаслива не була б.. а ти навіть не пригадаєш хто це.. в тебе буде нова кохана.. сім*я, діти, внуки.. і ти любитимеш їх всіх. всіх.. але не мене.. ти просто забудиш.. ніби й не було нічого… а я кожного дня буду писати тобі листи.. писати.. але не відправляти..просто класти їх в коробку під ліжко.. і кожної зоряної ночі згадуватиму твій погляд.. лише твій.. твій заворожуючий погляд..

Так добре почався день.. завжди б так

боожеволію при погляді на тебе…

я незнаю як проходять твої дні та вечори… а в мене суцільний холод.. суцільний безлад

ти точно не читаєй цю всю фігню яку я пишу.. тобі явно не до мене.. а своє кохання я ділю з своїми рідними…найдорожчими.. але не з тобою..

а мені спати хочеться сильніше, аніж жити