Мой СВЕТ

Все як завжди, та я зробила висновки і вирішила, де мій потріб, а де ні.

Зараз повний абсурд. Повна гармонія душі і тіла. Можливо, я марю, а, можливо, так воно і є. Прихід весни забезпечив щастя, море адреналіну і, як кажуть, настрій. Та пора б розібратись у своїй голові, вибрати свій непотріб і потріб, котрий залишився, на відміну від того, що пішло! А пішло багато, тай разом з тим прийшло не мало. Зловила куш, який тримаю обома руками. Серцем я вже давно там, де тепло, там де літо. Проте душа кричить, що варто попрощатись, скажемо так, назавжди. Більше ніколи не згадувати хто ти, хто я, і ким ми були в житті один одного. Та попри усі надії і сподівання серце ніколи не залишить того, кого любило. Воно буде пам"ятати про це вічність, час від часу нагадувати про себе ностальгією та піснями, які будуть крутитись в голові. Така от весна, є час подумати, помріяти над тим, що потім буде краще. Та те потім, наступить не скоро, бо ми молоді і нам потрібен адреналін в крові!!!

Або так, або інакше буде нескінченність.

Моя весна. Хоч на вулиці лежить сніг і він все падає, і падає, проте, в душі весна, настрій весна, тільк от у вісках колотить. Прихід адреналіну в кров збільшує всі шанси на мій потріб.

Пусті обіцянки нічого не варті, проте колись, вони були такі солодки. Гріли душу слова, які зараз є нічим. Обійми мене.

Вгамуй свою фантазію! Скасуй віру у краще!

Давно вже мала написати, тільки ніяк і ніколи не вистачає часу. Віриш ти чи ні, але я не можу розібратись в собі, взагалі. Я не знаю, що мені потрібно, я не знаю чого я хочу. Хоча так, я хочу стати пташкою, щоб полетіти кудись далеко-далеко. Туди, де ніхто не знає мене, туди, де нікого не знаю я. Розпочати зовсім нове життя, нова сторінка, новий етап. Проте найбільше я чекаю літа. Найбільше. Прочто дуже хочеться забутись. За цей рік, я зрозуміла хто є хто. Хто справді близький, а хто так "всєобща масовка". Я не хочу травити тобі життя, бо я бачу, який ти нещасний. Тобі боляче, але ти знаєш, що я така людина, яка не переступить через свою гордість і принципи. Ти дорогий для мене, повір. І пробач за все, що коли-небудь робила тобі. Я не хотіла, але якщо і хотіла, то не думала, що наслідки будуть настільки масштабними. Знаю, наше спілкування для тебе багато що означає, але більшого я обіцяти тобі просто не можу. Пробач, ялт.

Это сейчас мы дети, подростки. Но потом мы все когда-нибудь покинем эти сайты. Мы вырастем, правда. У всех у нас появится семья, дети. Уже не будем думать о контакте, скайпе, аське и т.д. Но когда-нибудь… Ты обязательно найдешь бумажку, где написан твой логин и пароль. Просто так включишь компьютер. Зайдешь Вконтакт. Давно уже опустевшая страница. Прочитаешь тет-а-тет с человеком который когда-то был дорог. Заплачешь. Когда-то он был дорог тебе. Все те сообщения, миллион песен которые вы присылали друг-другу… Что-то ёкнет внутри тебя. Этот человек уже давно оффлайн. Твой статус *Ушла отсюда* обновлен много-много дней назад. Как то пусто, что ли. Все друзья которые когда-то писали тебе на странице выросли, и давно не заходят. Они счастливы. И ты наверное тоже. Некоторые удалили свои страницы. Грустно? Очень. А ты помнишь, какая у вас была дружба? Казалось навсегда, Вы так и останетесь беззаботными детьми. Но нет… Пришло время становится взрослыми. Так всегда. Еще раз перечитаешь все сообщения от друзей. Ты заплачешь, обязательно. Вы больше никогда не будете переписываться, вот так просто. Никогда. Ты последний раз в онлайне. *Удалить страницу* Жмешь крестик. Выключаешь компьютер. Теперь все. Обнимешь мужа(жену), детей. Теперь они твоя жизнь. Только они. И больше никто тебе не нужен. А в других странах городах… Те люди. Друзья. И тот, самый-самый любимый… Сидят, и возможно тоже вспоминают о том что было. Мы больше уже никогда не вернемся в ту жизнь. Жизнь Онлайн. Но когда-то там, по ночам сидя на подоконнике, будем помнить о той счастливой жизни. Всех тех, друзьях. Мы повзрослеем и поумнеем.

зараз мене розпирає на всяк ніжності і т.д.
а точніше на гарні слова. ти зверни увагу, бо з СЛАБЕЦЬКОЮ таке буває не часто.
так от. я люблю тебе. справді. дякую тобі за все, що ти робиш для мене! я ніколи в житті не зустрічала таких людей як ти, НІКОЛИ! ти змінив моє бачення ставлення до людей, а саме до добрих. скільки болі я тобі завдала, а не зважаючи на те, ти повторюєш мені своє "я люблю тебе, Слабецька". я надіюсь, ці слова будуть звучати вічно. я хочу, щоб і далі в майбутньому ми з тобою спілкувались. я хочу цього як ні з ким іншим! всіх людей я хочу забути, а одного тебе пам"ятати все життя. буду розказувати своїм дітям, який в мене Віталік. познайомлю тебе з ними ;)
і пам"ятай, я завжди буду любити тебе і завжди вірю в тебе! можеш завжди на мене покластись, розказати все. я тебе підтримаю, навіть якшо ти вб"єш людину.
ДЯКУЮ ЗА ВСЕ, Вітааааааалік: *