Зараз повний абсурд. Повна гармонія душі і тіла. Можливо, я марю, а, можливо, так воно і є. Прихід весни забезпечив щастя, море адреналіну і, як кажуть, настрій. Та пора б розібратись у своїй голові, вибрати свій непотріб і потріб, котрий залишився, на відміну від того, що пішло! А пішло багато, тай разом з тим прийшло не мало. Зловила куш, який тримаю обома руками. Серцем я вже давно там, де тепло, там де літо. Проте душа кричить, що варто попрощатись, скажемо так, назавжди. Більше ніколи не згадувати хто ти, хто я, і ким ми були в житті один одного. Та попри усі надії і сподівання серце ніколи не залишить того, кого любило. Воно буде пам"ятати про це вічність, час від часу нагадувати про себе ностальгією та піснями, які будуть крутитись в голові. Така от весна, є час подумати, помріяти над тим, що потім буде краще. Та те потім, наступить не скоро, бо ми молоді і нам потрібен адреналін в крові!!!