M E L O M A N I A

знову все не так як потрібно.

знову не так як хотілось би.

я ж невдаха . можливо перебільшую в сотні разів, як я люблю робити.

побачимо. мені допоможе лише час. все таки покладаю надії на новорічну ніч.

можливо й справді повірю в диво.

вьюи мені вже це говорить. варто лиш вірити

Місяць ще не перетнув середину, а задумане звершується одне за одим.

Я щаслива. Все що хотіла маю, все що хотіла ще зроблю.

За цю осінь я вже не я. Стільки всього сталось. Хорошого і поганого, ну ще Цум відкрився, да

Ось і зима, ось і випав перший сніг, а я навіть не помітила.

Лише сьогодні задумалась, що ось настало те, чого я так чекала раніше, з нетерпанням мріала про засніжень вулиці. А зараз, що ?-мені всерівно, перестала помічати елементарне щастя.

Це фільм набагато більше ніж просто соплива історія про вічне кохання.Тут все зв'язано між собою, кожне слово несе за собою майбутнє.За цей фільм я пережила набагато більше ныж за всі саги, саме такі фільми і вчать думати, міняють людей.

Кінець був вельми неочікуваний, я взагалі нічого не підозрювала. Зйомки реалістичні, в все я вірила без підозри, а не так як про вампірів.Тепер я зрозуміла не лише 'на словах' яких жертв принесла нью йоркська катастрофа в 2001.

Показана ідеальна любов брата та сестри, який знищить всіх хто образить її та багатого заклопованого батька.

'Нужно сьесть десерт сейчас, а вдруг на нас упадет метиорит и я умру так и не исполнив свою последнюю прихоть '. Потрібно думати про це завжди, абсолютно. В деяких моментах я просто бачила себе, своє життя, це було дуже страшно. В кінці я плакала від щасливого кінця, але за хвилину все змінилось щастя перетворилось в істерику, адже не знаєш в яку секунду впаде той метиорит.Окрему подяку потрібно виразити Робу Паттинсону. Завдяки йому цей фільм був саме такий, інший би не зміг, не зміг.

'Майкл, Керолайн спросила, что бы я сказал если бы знал что ты слишишь меня? И я ответил что знаю…я люблю тебя, как мне тебя не хватает… Я прощаю тебя.

Вчора було добре, дякую за мою улюблену пісню.А сьогодні зима, я зовсім цього не відчуваю.Відчуваю лише страх, реакцію мами коли вона побачить мої оцінки, все ближче до фатального дня.

На магазинах та кафе уже розвішали святкові прикраси, всі вже чекають.Але не я, в цьому році все не так.Та і з кожним роком я все менше чекаю його.Пам'ятаю як в дитинстві з вересня рахувала дні, писала листи Діду Морозу, залишала йому на підвіконні молоко з цукерками.Прикрашали ялинку всі в бабусі.А колись з братом(мені було десь 4, йому 10) спали в новорічну ніч під ялинкою, щоб зустріти діда мороза, і пам'ятаю, що ніби побачили його, а зранку всім переповідали.Це було найпрекрасніше відчуття, зараз не те, не те!Я хочу повернутись назад, туди в той світ.

Я ВСЬО А ТІБЕ ЗНАЮ!

Я ДИВЛЮСЬ ЗА ТАБОЮ. ТИ ЗАРАЗ ОЗЕРНУЛАСЬ, ТУПІЦА.

В ХВОСТІКУ.КРЕЙЙЗЗІІ

ванесса, какая песня?!