I Shot Andy Warhol

сижу закутана в одіяло, п"ю чай, їм пірожинко і дивлюсь тєлік, мені добре так, не вилізу нікуда звідси. я щас нєжний чілавєк.

я думаю, шо я нікого не люблю, але те, шо я тікі шо перекладала розтрогало мене, а вобщє от я недотрога, а тій штуці получілось

Кожен раз, коли виходить так, шо я попадаю на той район, де я до цього жила 2 рокі, мені стає пічяльно і в мені просипається така ностальгія як ніколи. В голові вспливає стікі спогадів, в основном хароших, якось дивлюсь на те вікно, де жила і бачу просто ту квартіру і всі собитія, які там проісходили. Навєрно, тількі вона в мене і буде завжди асоциіруваться з тою яркой студєнтской жизнью, про яку всі говорять.

Ну вот Наташа уїхала і я осталась сама саменька, в пустій квартірі, в чужому городі. Але я люблю таке, я люблю буть сама, я щас сама собі приготовлю хавчік, поубираю в квартірі і буду слухать свою музику сама, без нікого, без людей. Не подумайте я радію не того, шо Наташа уїхала або через те, шо я її хотіла випровадить скоріше, нє, а через те, шо, коли я сама, без души якоїсь поруч - оце для мене і є саме ценне. Я рідко практікую таке, але коли уж получяється побуть наєдіннє із собою тількі і своїми мислями я просто тащюсь, я абажаю це чуство. Чуство одіночіства дуже комфортне для мене, главне знать грань.

Лучше б люди були хароші і добрі, тоді б я з ними общялась і дружила, а так вони всі карочє злі і невоспітані, і бидло. Всім нравиться буть злими, даже мені. Але харошим буть харашо, коли ти хароший, то і всі хароші, і жизнь норм. Ладно я напизділа, не буде ніколи нормально. Але всьо равно було б весело, якби всі харошими були. Мінутка міласті від Каті, такого більше не повториться.

В той момєнт, коли мене все заєбало, я просто захотіла полежать на підлозі, в кухні під плейсібо і забуть про зайоби. Добре було лежать, я перестала думать про все, але потім мене огорчіла мисль, шо після ще одної пісні треба буде встать і зайобуваться дальше.

дуже странно, шо людина находить більшу гармонію з музикой ніж з деякіми людьми, не находите?

Вечір от був веселий, похуй, шо день напряжонний був. Ввечері я спитала у іностранців тривожящі мене питання "шо бурмочять, коли дрочять; чі лупляться по дьоснам" і попросила не теребіть чорний члєн, так це все негарно звучіть, але було дуже смішно і весело, хотіла от скінуть сюда, але нічьо не видно, пиво робить диво. бидло-катя

я тікі шо от подумала, шо могла б работать іспортіщіком настроєнія, жизні, мозгів і т.д., в мене харашо це виходить. чього б не придумать таку професію? я б нормально заробляла

Говорячі правду, всігда думаєш, шо це на лучше, але нє, де там. Всі оспівують її, мол лучше горька правда як сладка лож.А от сказав ти горьку правду і шо це дало? Тікі іспорчяні відносини. А мені срать, я Катя, я так віжу, я так чуствую.

Боже, як я скучяю, я тікі те і роблю, шо скучяю за людьми з якіми я не можу буть щас. За одними скучяю, бо їх нема, а за іншими через розстоянія. Я просто тупо СКУЧЯЮ.

мене харять на просторах інтернета вєчьні картінкі, меми, гіфкі з котами. я не можу понять, чьо коти і вобщє хулі вони рішили создавать той весь брєд з котами? чім хуже собакі і інші тварини? у мене в самої є кіт, але то ше нічьо не значіть. просто задовбали постійні єбала котів в інтернеті

хочіте скажу вам як міняється моє ставлення до людей, коли вони робляться дуже "класними"? я їх перестаю любить і почінаю чуствувать до них якесь фу

Сьогодні встала і мене знов тошніть почало, в мене бувають часті періоди тошноти, якшо чесно, то вони дуже заєбали, бо кожного разу кажиться, шо тебе виверне наізнанку. Великі ума і остроумні люди пояснюють це бірємінностью, то скажу, шо пиздять хуйню- ростуть дибілами. Я сама не знаю від чого у мене таке, просто в мене дурний організм і більше не маю, шо сказать. Але щас я тут найшла пояснення частій тошноті, просто мені ригать хочіться від жизні. Атвічяю, то якесь порівняння чі якій там ще може буть художній засіб. Скажу просто, шо не зря мене всі і все бісить, це явно отображається на моєму організмі.