Мафия скорбит

Считается, что, когда женщина хочет любви, то это она хочет радости и праздника.

Если любимый богат и добр - она получит духи, колечко и номер в пентхаузе, каждая встреча будет как маленький День Рождения, как зоопарк с воскресным папой, порция незаработанного, подаренного удовольствия, инъекция беззаботности, золушкин бал.

С удалым голодранцем программа будет другая - ей наломают в парке сирени и починят велосипед, а потом умыкнут в поля петь песни до зари. Это будет ровно тот же эффект, что и с пентхаузом, только вид сбоку - запретная свобода и веселые безумства, синдром отличника, сбежавшего с уроков.

Подразумевается, что, желая любви, женщина мечтает провалиться в детство, а именно в ту его фазу, где не надо учить уроки, а надо есть мороженое и гулять без шарфа.

Это не совсем так. Главное в детстве - не мороженое. Главное в детстве - это уверенность, что когда ты обожрешься мороженого на морозе и без шарфа, ты не заболеешь ангиной, а если и заболеешь - тебя укутают и будут поить бульоном с ложечки. Не за зоопарк и не за новый компьютер любят воскресного папу. Его любят за то, что он всемогущ и выручит из любой беды. И веселого двоечника любят не за анекдоты, а за то, что он отобьет от хулиганов.

Не за пентхауз женщина любит богатого и доброго (богатых и злых не любит никто). Ей все равно, в каких интерьерах его обнимать. Она просто верит, что у него хватит денег и связей, чтобы устроить ее к хорошему хирургу, отмазать от ментов, а в случае апокалипсиса - вывезти ее в безопасное место.

И нищего героя она любит не за романтику и не за непокорный дух, а за то, что, когда начнется - он спрячет ее от погрома, соберет пулемет, сумеет выкопать землянку и добыть еды на большой дороге.

Женщина, рожденная в этой стране, - она не то чтобы постоянно думает об апокалипсисе. Она просто всегда как бы имеет его в виду. Даже когда стонет в оргазме. Особенно тогда. И если она чувствует, что тот, кого она обнимает, не станет за нее впрягаться - не хватит ума, возможностей, энтузиазма, - она понимает, что с этим человеком она напрасно теряет время.

Женщина в России любит того, в ком видит спасителя. А в ком она не видит спасителя - того она не любит.

ти сидиш в десяти метрах від мене. і в десяти роках.

си джу в цій данії зараз на другому поверсі будинку мого брата, слухаю гарну музику дивлюсь друзів їм моцареллу і дор блю, п*ю сомерсбі, відчинила трошки вікно і приємний холод заходить в кімнату і йде по хребту, я вдихаю холодне свіже повітря ідилії, мене гріє батерея, до якої присунуте крісло. я щаслива що я тут і нещасна, бо треба буде їхати звідси. я люблю цю країну, і свою люблю. але покидати цей райський куточок, де мені так добре нізащо не хочу… хто б мене обійняв зараз, заспокоїв і пригорнув… ніхто. єдиний манюній мінусик цього щастя.

я не можу насититись цією відпусткою, я щохвилини не вірю своєму щастю, це так прекрасно. єдиний час коли диву сьогоднішінм днем. Боже, це ж ідеально. Ідеальність всієї Данії відбивається зараз в потоці холодного свіжого повітря, темряві ночі і світлі ліхтарів з відчиненого вікна, легкій музиці, в сирові з пліснявою який зарікалась не куштувати, а він пречудовий, вірите? смак неймовірний. По-датському.

Я не можу повірити своєму щастю. Не можу повірити що я за 3000 км від рідного дому, від друзів. До речі, друзі - єдині, за ким я сумую. Іоанночка, Оленя, Пшеничка, я люблю вас і хочу вас тут, як сказала моя любітельніца Шури і його пісні Твори добро - тут був би КУРАААЖ з вами.

люблю цілую скучаю.

а ще ми сьогодні дискутували на тему расизму і політичної та національної терпимості.
попри все це я не вірю, що за вікном чужа країна, чужа мова. згадую тур, коли дивилась у вікно - і бачила якусь казку, міраж, щось магічне.
я не можу повірити в те що за вікном Данія, і вже в суботу ввечері я буду дома, дай Бог добре доїхати туди, заїдемо в Корчму "Біда" що у Польщі, купимо супчик в хлібі, полянку і гуцала, сказали хлопці що це нямням.

Соу, вейт фор мі, Юкрейн. Я люблю тебе, я на берегах північного і балтійського морів писала - я люблю умань, умань ван лав, будь патріотом… Чекай Україно, чекайте любі друзі… Прощавай Даніє.. завтра вже почну плакати. А сьогодні ще буду пити, поки не стане байдуже.
Бай бай Аліса, Джек Деніелс енд Капітан Морган. Ай лав ю соу мач.

Пройшов ще один день, а я "по-прежнему" хочу С. і думаю (невільно!!!) про наш шикаааарний секс…охх, хоч в чомусь в цій країні стабільність..

ще один день - ще один гарний хлопець. Господи, що це твориться???

п.с. Донєц, ти прекрасен. Твой голос - великолепен.

інвізібл гьорл, я думаю про тебе, особливо тоді, коли бачу твої лайки на блозі..мммм) але буває і в абсолютно інший час. я уявляю якою б ти могла бути..) мабуть, це дивно. але що можна сказати про людину, яку збивання білків для пасочок наводить на думки про секс на сходах і на кухні??)) така от я. просто будь в курсі: іноді я про тебе думаю.

я втомилась. коли вже буде той час, щоб я відпочила? напилась, накурилась - яка різниця??? хочу релаксс

Наркотики, секс, рок-н-ролл.

Рэп, минет и димедрол.

Іронія долі: заборонила собі мріяти про В. - ввечері прийшов С. у гості.
Тепер у мене в голові інший герой домашніх порносценок… Охохох, дитино, вчилася б краще!

Запретила себе мечтать о В. Даже перед сном воздержалась от этого. Теперь, когда убираю на кухне, смешиваю белки миксером, в моей голове появляются картинки секса с В.: на полу, на леснице…. Оооо зачем мне этоооо???

Ни одна. Він не побажав мені доброї ночі, не запросив дивитись фільм/грати в приставку/просто сидіти поруч ! Нічого. Мабуть не він мудак, а я.

Заборонила собі мріяти. Залишились вірші. Як завжди в скрутну годину.