си джу в цій данії зараз на другому поверсі будинку мого брата, слухаю гарну музику дивлюсь друзів їм моцареллу і дор блю, п*ю сомерсбі, відчинила трошки вікно і приємний холод заходить в кімнату і йде по хребту, я вдихаю холодне свіже повітря ідилії, мене гріє батерея, до якої присунуте крісло. я щаслива що я тут і нещасна, бо треба буде їхати звідси. я люблю цю країну, і свою люблю. але покидати цей райський куточок, де мені так добре нізащо не хочу… хто б мене обійняв зараз, заспокоїв і пригорнув… ніхто. єдиний манюній мінусик цього щастя.
я не можу насититись цією відпусткою, я щохвилини не вірю своєму щастю, це так прекрасно. єдиний час коли диву сьогоднішінм днем. Боже, це ж ідеально. Ідеальність всієї Данії відбивається зараз в потоці холодного свіжого повітря, темряві ночі і світлі ліхтарів з відчиненого вікна, легкій музиці, в сирові з пліснявою який зарікалась не куштувати, а він пречудовий, вірите? смак неймовірний. По-датському.
Я не можу повірити своєму щастю. Не можу повірити що я за 3000 км від рідного дому, від друзів. До речі, друзі - єдині, за ким я сумую. Іоанночка, Оленя, Пшеничка, я люблю вас і хочу вас тут, як сказала моя любітельніца Шури і його пісні Твори добро - тут був би КУРАААЖ з вами.
люблю цілую скучаю.
а ще ми сьогодні дискутували на тему расизму і політичної та національної терпимості.
попри все це я не вірю, що за вікном чужа країна, чужа мова. згадую тур, коли дивилась у вікно - і бачила якусь казку, міраж, щось магічне.
я не можу повірити в те що за вікном Данія, і вже в суботу ввечері я буду дома, дай Бог добре доїхати туди, заїдемо в Корчму "Біда" що у Польщі, купимо супчик в хлібі, полянку і гуцала, сказали хлопці що це нямням.
Соу, вейт фор мі, Юкрейн. Я люблю тебе, я на берегах північного і балтійського морів писала - я люблю умань, умань ван лав, будь патріотом… Чекай Україно, чекайте любі друзі… Прощавай Даніє.. завтра вже почну плакати. А сьогодні ще буду пити, поки не стане байдуже.
Бай бай Аліса, Джек Деніелс енд Капітан Морган. Ай лав ю соу мач.