@hellomockingbird
HELLOMOCKINGBIRD
OFFLINE

be happy

Дата регистрации: 26 декабря 2010 года

живу як можу. роблю що хочу. люблю як знаю. і вся печаль

А ти тоді вголос сказала, типу, прив’язуватися одне до одного – дурна людська помилка. І що тобі треба йти, бо ще мить, і ти назавжди зі мною залишишся.

У дитинстві вона боялася щось втратити, чогось недознати і тому бути дурною. Пізніше зрозуміла, що від цього все одно не втечеш і мудрість не залежить від кількості прочитаних книжок. Мудрість, казала Лєна, залежить від сміливості зізнатися, що і як думаєш. Треба мати свою думку, і тоді, може, прийде мудрість. Але думку обов*язково треба мати. При цьому треба також уважно слухати інших людей і вирішувати, чи ти згодний з їхньою думкою, чи залишаєшся при своїй. Важливо бути перед свобою чесним. Важливо переймати думки інших, якщо вони ліпші за твої.

  • Гордость и предубеждение
    Джейн Остин
    Ожившая книга Джейн Остин
    Гесс из рода Дербешвилей
    Емма
    Джен Ейр
    Судентка 1988р.
    Еще одна из рода Болейн
    Герцогиня

.. їздити на пікнік, спати після обіду на березі річки, їсти персики, креветки, круасани, злиплий рис, плавати, танцювати, купувати собі туфлі, білизну, парфуми, читати газету, витріщатися на вітрини, їздити на метро, стежити за часом, пхати тебе в ліжку, щоб ти посунувся, стелити білизну, ходити в Оперу, з'їздити до Бейрута, до Відня, ходити за покупками в супермаркет, готувати барбекю, чистити зуби одночасно з тобою, стригти газон, читати газету з-за твого плеча, віднімати у тебе арахіс, ходити по льоху на Луаре і в Хантер-Веллі теж, збирати ожину, готувати їжу, з'їздити ще раз під В'єтнам, будити тебе, коли ти хропеш, сходити в зоопарк, на блошиний ринок, поїхати в Париж, у Лондон, у Мелроуз, на Пікаділлі, співати тобі пісеньки, кинути палити, купувати посуд і всяку непотрібну всячину, їсти морозиво, дивитися на людей, виграти у тебе в шахи, слухати джаз, реггі, танцювати мамбу та ча-ча-ча, нудьгувати, вередувати, дутися, сміятися, лоскотати тебе, підшукати будинок з видом на луг, де пасуться корови, навантажувати доверху візки у супермаркетах, побілити стелю, зшити штори, годинами сидіти за столом з цікавими людьми, смикати тобі за борідку, підстригти тобі волосся, полоти бур'яни, мити машину, милуватися морем, перебирати барахло, дзвонити тобі знову і знову, лаятися, навчити в'язати і зв'язати тобі шарф, а потім розпустити цю потворність, підбирати бездомних кішок, собак, папуг, слонів, брати напрокат велосипеди і не кататися на них, валятися в гамаку, перечитувати бабусині комікси 30-х років, перебирати плаття Сюзі, пити у затінку «Маргариту», шахраювати, навчитися гладити праскою, викинути праску у вікно, співати під дощем, тікати від туристів, напитися, викласти тобі все начистоту, а потім згадати, що цього робити не можна, слухати тебе, тримати за руку, слухати пісні, ставити будильник, забувати валізи, зупинитися на бігу, викидати сміття, питати, чи любиш ти мене по - колишньому, сваритися з сусідкою, розповідати тобі про моє дитинство в Бахрейні, описувати персні моєї няньки, запах хни і кульок амбри, робити наклейки для банок з варенням…

Наскільки життя нас розчаровує, коли ми надіємся на краще. Я.
Я вірила в те, як весело і цікаво мені буде вчитись в універі, які цікаві будуть лекції та семінари, яке захопливе буде навчання. Цього практично не відбулось. Це звісно не математику ненависну вивчати, але це не є вельми цікаво.
Я вірила в свою активність, але осіння меланхолія бере верх. А коли іде дощ,
він немов мене розмиває по львівській бруківці.
Я не здійснила своїх немірів, хоча дійсно намагалася. Але можливості появляються не скрізь.
Я мрію. мрію. мрію. Намагаюсь візуалізовувати бажання. А чи варто?

Це найстрашніша історія у світі: тобі 17 і ти плануєш своє майбутнє, і потім абсолютно несподівано розумієш, що майбутнє - це сьогодні, а минуле - позаду. І це твоє життя.
Ми проводимо стільки часу в бажаннях, пошуках, мріях. Але цілеспрямованість - це нормально. Переслідувати мету - теж нормально. Мріяти.
Якби у тебе був друг, і ти б дізнавчся, що більше ніколи йго не побачиш, що б ти йому сказав? Якщо ти би міг щось зробити для цієї людини, що б це було? Просто скажи це. Зроби це. Сьогодні. Адже ніщо не вічне.
Придумай бажання, і збережи його в своєму серці. Все, що хочеш. Все. Придумав? Добре. Тепер повір у нього, і воно обов*язково здійсниться.
Ніколи не знаєш, коли відбудетьься наступне чудо. Наступний спогад. Наступна усмішка. Збудеться наступне бажання.

Ти просто можеш добитися того, чого ти дійсно хочеш.
Світ повен чудес. Тобі треба лиш повірити в це.

Так що загадай бажання. Загадав? Добре. А тепер вір у нього.
Усім серцем вір.

вчора їхала в потязі додому і писала історію про дівчинку Соломійку. вона ще не закінчена, продовжу мабуть, коли вертатимусь до Львова.

моя осінь ховається в обіймах теплого шарфу.
моя осінь тремтить на кінчиках затерпших пальців.
моя осінь вплітається у візерунок смугастого кота на в*язаному сведрі.
моя осінь вміщається поряд на пледі із горнятком чаю.
моя осінь пахне запашною кавою у непівсутінках вранішнього Львова.
моя осінь тягнеться медом на пригорівшому тості.
моя осінь вплітається у волосся краплями дощу.
моя осінь на смак, мов солені горішки.
моя осінь терпка і на звук, як шарудіння листя.
моя осінь така лицемірна й егоїстична.
моя осінь буває чужа і абсолютно немоя.
немоя осінь зустічає холодом на виході з дому.
немоя осінь забирає натхнення та силу.
немоя осінь обіймає холодом на зупинці маршрутки.
немоя осінь доганяє вітром мене всюди-всюди.
немоя осінь заставляє пальчики терпнути.
немоя осінь перетвориться в мою.
як тільки тремтіння перетвориться усмішку.

Щось нове почнется уже через тиждень. Не буде батьків, не буде підтримки. Лиш куча незнайомих людей, відчуттів, вражень. Нове викликає у мене страх, хоча і надію, що це нове буде кращим, ніж моє старе. Проте страху не уникнути. Страху, що не впишусь в компанію, що не зможу добре вчитись, що поступлюсь своїм принципам, що не буду такою, якою бажаю бути більше за все. Страх, що стану якимось клятим софіобом.

Але не треба про погане. Сила позитивного мислення. Я вірю, що все буде прекрасно.

зараз посипляться цитати з книжки Максима Кідрика *Мексиканські хроніки*.
Хороший письменник і чудовий оповідач. закладаюсь.
а ще дуже милий. добавила його вконтакті. і він уже поставив лайк на фото. чекаю, поки на повідомлення відповість. все таки приємно, чорт побери.

Читаю відгук якоїсь дівчини про книгу: *На мене роман Селінджера справив величезне враження, і я повністю підтримую ідеї Холдена: не можна жити в атмосфері лицемірства, самовдоволення, аморальності, не можна бути байдужим.*
Ми точно одну і ту ж книгу читати ? Голден сам жив лицемірно, самовдоволено і аморально відносився до людей. Він був байдужим до своїм батьків, яким уже прийшлось пережити смерть його старшого брата, був байдужим до своєї дівчини, із якою себе вів як останнє лайно, вибачте. А ще був байдужим до вчителів, і до простих людей, які намагались дати йому хоч якусь пораду. Він весь час поводив себе як псих, думки якого змінюються щосекундно. Не дарма його в псих. лікарню відправили.

Ні, я не жалію, що це прочитала. Твір шедевральний якийсь, він показав мені, якою людиною НЕ варто бути.

Прочитала *Ловець у житі* Селінджера. Не сподобався мені твір. Вірніше, я з нього нічого не винесла для себе. Очікувала чогось більшого. Написано від першого лиця хлопчиком, який абсолютно запутався в собі, який осуджує практично кожну людину, яка зустрічається йому на шляху, він ненавидить і призирає учителів своєї школи, він у поганих стосунках із сусідами по кімнаті, він навіть незнайомих людей осуджує, при цьому жодного разу він не дивиться на себе. Він пихатий, він нерозумний (що і сам знає), він дивний.
Я цілу книжку чекала якихось подій і чекала чогось кращого від нього.
Мені подобається стиль написання і подобається менша сестичка головного героя Фібі. Але не сам Ґогден. Напевно Селінджер хотів викликати до нього співчуття, але в мене викликалась лиш відраза. Не хотіла б я бути знайомою такого хлопця, як Ґолден Колфілд.

Якось ти запитаєш у мене, що я люблю більше Гаррі Поттера чи тебе. Я відповім Гаррі Поттера, і ти підеш, так і не дізнавшись про те, що я ще хочу дітей від Тома Фелтона.

Не віриться, що все закінчилось дитинство, що через півтора місяця настане нова ера мого існування, нове життя, нові можливості, нові люди, нові міста та нові враження. Нова я.
Уже так скоро і водночас ще так далеко до нового етапу мого життя.
Буду надіятись на гірше, щоб все виявилось кращим.

HELLOMOCKINGBIRD

Самые популярные посты

6

моя осінь ховається в обіймах теплого шарфу. моя осінь тремтить на кінчиках затерпших пальців. моя осінь вплітається у візерунок смугас...

6

Якось ти запитаєш у мене, що я люблю більше Гаррі Поттера чи тебе. Я відповім Гаррі Поттера, і ти підеш, так і не дізнавшись про те, що я...

6

Не віриться, що все закінчилось дитинство, що через півтора місяця настане нова ера мого існування, нове життя, нові можливості, нові люд...

5

зараз посипляться цитати з книжки Максима Кідрика *Мексиканські хроніки*. Хороший письменник і чудовий оповідач. закладаюсь. а ще дуже ...

5

Щось нове почнется уже через тиждень. Не буде батьків, не буде підтримки. Лиш куча незнайомих людей, відчуттів, вражень. Нове викликає у ...

5

787 by melomanka featuring a skull sweater