Читаю відгук якоїсь дівчини про книгу: *На мене роман Селінджера справив величезне враження, і я повністю підтримую ідеї Холдена: не можна жити в атмосфері лицемірства, самовдоволення, аморальності, не можна бути байдужим.*
Ми точно одну і ту ж книгу читати ? Голден сам жив лицемірно, самовдоволено і аморально відносився до людей. Він був байдужим до своїм батьків, яким уже прийшлось пережити смерть його старшого брата, був байдужим до своєї дівчини, із якою себе вів як останнє лайно, вибачте. А ще був байдужим до вчителів, і до простих людей, які намагались дати йому хоч якусь пораду. Він весь час поводив себе як псих, думки якого змінюються щосекундно. Не дарма його в псих. лікарню відправили.

Ні, я не жалію, що це прочитала. Твір шедевральний якийсь, він показав мені, якою людиною НЕ варто бути.