моя осінь ховається в обіймах теплого шарфу.
моя осінь тремтить на кінчиках затерпших пальців.
моя осінь вплітається у візерунок смугастого кота на в*язаному сведрі.
моя осінь вміщається поряд на пледі із горнятком чаю.
моя осінь пахне запашною кавою у непівсутінках вранішнього Львова.
моя осінь тягнеться медом на пригорівшому тості.
моя осінь вплітається у волосся краплями дощу.
моя осінь на смак, мов солені горішки.
моя осінь терпка і на звук, як шарудіння листя.
моя осінь така лицемірна й егоїстична.
моя осінь буває чужа і абсолютно немоя.
немоя осінь зустічає холодом на виході з дому.
немоя осінь забирає натхнення та силу.
немоя осінь обіймає холодом на зупинці маршрутки.
немоя осінь доганяє вітром мене всюди-всюди.
немоя осінь заставляє пальчики терпнути.
немоя осінь перетвориться в мою.
як тільки тремтіння перетвориться усмішку.