Прочитала *Ловець у житі* Селінджера. Не сподобався мені твір. Вірніше, я з нього нічого не винесла для себе. Очікувала чогось більшого. Написано від першого лиця хлопчиком, який абсолютно запутався в собі, який осуджує практично кожну людину, яка зустрічається йому на шляху, він ненавидить і призирає учителів своєї школи, він у поганих стосунках із сусідами по кімнаті, він навіть незнайомих людей осуджує, при цьому жодного разу він не дивиться на себе. Він пихатий, він нерозумний (що і сам знає), він дивний.
Я цілу книжку чекала якихось подій і чекала чогось кращого від нього.
Мені подобається стиль написання і подобається менша сестичка головного героя Фібі. Але не сам Ґогден. Напевно Селінджер хотів викликати до нього співчуття, але в мене викликалась лиш відраза. Не хотіла б я бути знайомою такого хлопця, як Ґолден Колфілд.