кіца

блін, зимою і весною всі думки були тільки про літо, мрії про те, яке воно буде веселе і ахуєнне.ага, всі кудись їздять, відпочивають, гуляють, весело проводять час. а я? а що я? вже другій день навіть не маю з ким погуляти, вже мовчу про те, щоб кудись поїхати.

просто заєбісь

Ти мене хариш!!!!яка тобі нахуй різниця коли ми будемо їбатись?!!ти в цьому участі точно не будеш брати!!

шось так згадалось)

від сьогоднішнього дня, я очікувала як мінімум хороший настрій.

але шось навіть його не було.

Зараз сиджу і згадую як все починалось.з звичайної переписки, з музики, зі злості на лікарів.як я цілими днями просиджувала вк, тільки щоб попереписуватись з тобою.і кожен раз собі казала: “ всьо, не буду йому перша писати, не буду надоїдати.захоче, сам напише“.але як тільки бачила твій онлайн, не могла щоб не написати, хоча й знала, що надоїдаю.а бажання на Новий Рік, я навіть подумати не могла, що ти загадаєш теж саме.декільом людям, я напевно зробила боляче, але мені було всерівно, бо в думках був лише ти.коли тебе поклали в лікарню я дуже перживала, не знала як ти, і що з тобою.шукала любої можливості, щоб прийти до тебе.як ми не спілкувались 2 тижні, було важко і я думала, шо наше спілкування закінчилось назавжди.хоча в мріях була з тобою.вдруге, коли тебе поклали в лікарню, починались наші розмови по телефону, хоча й інколи навіть не було про що говорити, але це не важливо.з кожним днем, ми ставали все ближче, рідніше один одному.багато було за цих пів року, хоча мені здається що я тебе знаю вічність.зараз все добре, навіть дуже.в нас вже є плани на майбутнє, і ми зробимо ВСЕ, щоб вони здійснились.мені зараз тебе дужее не хватає, і: “на даний момент, ваш абонент не може прийняти дзвінок…“мене просто вбиває.приїзджай до мене, я не можу без тебе. Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ, і чекаю вівторка.

Все чого я так довго чекала, і що вже було так близько, може розвалитися. я зроблю все, щоб тільки зберегти це.

никто не хочет, чтобы его забыли.
это самая страшная обида.

кому то любовь под
дудкой,
мутки все дела.
а мне бы пацыка на
найках и знать что могу
быть уверена в нем и его
словах.

блять.

когда долго не видишь человека, ты остываешь. просто привыкаешь к тому, что его нет рядом. но стоит его увидеть - все начинается вновь

ты все поймешь. может не сейчас, но точно позже.

опять эти вечерно-ночные скучания по тебе