Когда любишь, то такое богатство открываешь в себе, столько нежности, ласковости, даже не верится, что так умеешь любить. Антон Чехов
Варто чи ні жити без тебе?
Я б полетіла з тобою в небо.
Я повернула би час назад
і сказала би так:
Я люблю тільки тебе,
Богом даний мені.
Моє серце палає
у вогні, що ти дав мені,
Богом даний один,
мій коханий.
Спустя час или уже даже 2, за чтением книги, они кстати как испарились, моя истерика утихла, я о ней забыла.Так сильно увлекшись книгой.
И там нашла нужны слова, мол 'жизнь - борьба и если бороться победа твоя, оставить - тогда поражение' не дословно но суть моя.
На часах снова 3, за окном дождь.Я когда нибудь усну раньше 3 ?!
Потом ною что не выспалась.
Ладно пора.
От сознания того что уже 8, что еще каких-то 2 дня.Жалких два дня, по моих щеках пролились горячие, пропитаные горечью и болью слезы.Как же я не хочу уезжать.То что я сама выбрала себе такой путь убивает еще больше.там вроде жизнь вроде должно быть хорого, но я не могуууууу!!!!!!НЕ МОГУ БЛЯТЬ!!!!!!! кто бы знал как же тяжело все это принять.что я снова буду в сотни км от дома..от тех кого я так отчаянно люблю…
Мне кажеться, я долго не выдержу
4 дня.Осталось 4 дня.Как успеть насладиться домом за 4 дня?
Еще сегодня, крайний случай завтра гуляю с друзьями, все остальные дни провожу дома с семьей, а то я совсем редко дома:с А по ним ведь сильнее всех скучаю.Так что, вот так вот.
Это был просто шикарный отдых!!!Последние деньки на Украине мне запомняться на пол года вперед, просто отлично.Как же я буду скучать:(
Це ще один день, в якому нас немає.
Є десь ти. І десь окремо я.
Надобраніч.
а я так старалась бути тою хто тобі потрібен,
та даремно.
хоч і місце під назвою "ти" як і раніше пустує,
все що можу я сказати іншим:
"зайнято. це місце назавжди зайнято."
Те, що ми говоримо, ніщо, порівняно з тим, що ми відчуваємо.
питання вирішені, всі крапки поставленні над І, та й ніби нічого вже не тримає мене біля тебе.
та варто лише відійти на декілька кроків дальше, забутись, як я починаю задихатись, спогади надходять один за одним, біль повертається по - новому…
відпусти, шепочу я, і посміхаюсь, бо знаю що це неможливо
ми часом самі не знаємо, чого хочемо,
кого чекаємо,
за ким стоїмо.
ми часом самі не розуміємо, про кого думаємо,
кого втрачаємо,
що ламаємо.
Ну что я не так делаю? Почему все так как вообще никак? Просто никак и все. Видимо хорошую жизнь я вообще не заслужила.
Уже второй день так пригрузило, как давно не грузило..
Самые популярные посты