ці двоє напевно якісь ненормальні –
кажуть про нас на небі
без даху без страху без клятви без спальні
без всього що іншим треба
на голих понтах на порожньому полі
на малоймовірній довірі
ростуть безсоромні скоромні і голі
як трави чи риби чи звірі
блукають в пітьмі і пливуть проти плину
все насамоті й поодинці
хіба так людина шукає людину?
хіба чоловік це і жінка?
хіба вони знають хіба вони вміють?
хіба вони схочуть і зможуть?
чому не попросять чого не спитають?
на що сподівається кожен?
а ми собі мовчки дійшли аж до краю
і пекло на рай перекроюєм
ми знаємо те що ніхто більш не знає:
ми є
ми вже разом
нас двоє

Знаєте, як зникають почуття?
Як тепла вода у ванні.
Ти сидиш, а любов, як вода, повільно кудись іде. Спершу ти сидиш в ній, вода тебе обволікає, ти в ній розчиняєшся, тобі тепло і добре.
Але поступово води стає все менше, і тіло
поступово охолоджується,
хоча десь поряд є відчуття колишнього
щастя.
І ти починаєш всіляко згинатися, аби зігрітися тим, що залишилося на дні, борючись з наступаючим холодом.
Холодом, який дає особливо яскраво відчути, як добре тобі було недавно.
Але з часом тіло звикає до навколишньої температури, до світу звичайних людей.
І зможеш ти лежати в холодній ванні без любові, яка ще недавно огортала і зігрівала?
Ні. Ти встаєш і виходиш.
Тому що холодно.

цілком легально цілком безкарно зриваю шапки календарям

приходь як зможеш дзвони як схочеш хоч серед ночі хоч по непарних

яка ти підла..
яка ти гарна..
і як нам разом..
і як нам там..

хотілось би написати тут щось особисте-особисте, те, що лише можу знати я. якійсь секрети чи що, а натомість пишу, що дозволено бачити чужому оку. якось так добре було вчора ввечері, домовились зустрічатись так частіше. мене, мабуть, Морозюк моя приб'є за Артура, хах, зразу згадалась наша розмова осінню. вона казала, що я знаю досить таки багато симпатичних хлопців в Луцьку. але стооооооп! в Луцьку є такі?! ха ха ха. скорішеб покинути цю рідну землю, матушку і перебратися у країни Європи. у мами сягнула ідея, щоб я поступала не в Польщу, а кудись в іншу країну. хоча, щоб стартанути і Польща підійде. аби що крім України. ні, не те, що я не люблю свою країну, я просто не бачу тут майбутьнього. коли покоління в Європі навчалося в університетах, у нас його ж розстріляти. от звідси й наслідки.
я люблю свою маму, і хочу, щоб вона у цьому не сумнівалася. у ене зараз великі проблеми, які розказати можу лише Можані. ну от справді. у неї була схожа ситуація з моєю тоді, зараз вона мене також підримує. треба побачитись з нею.
якийсь настрій такий лінивий, але мені добре. нарешті Насті добре. мабуть, це через теплі переписки з людьми. які мені симпатизують, або ж Бубмокс, який єбашить на всю гучність у колонках. така ностальгія. але приємна. стільки планів на цей рік, я просто не можу прогавити всі ці шанси на щастя, які щодня надає мені життя.
ще у мене є декілька ідей для фотосету, не знаю в кого попросити. якось в Юлі незручно, не хочу здаватися Сердюк, ахах.
мені здається, або не здається, але у Насті має скоро бути нова лав-сторі. або не дуже таки нова. скоріше. добре забута. хоча, хто його зна?
" Я видумую, я видумую

Happy end в історію свою я
Викарбовую я, викарбовую
Сум, скупою мовою.
Підпалю листа, підпалю листа
Комерційним щоб сюжет не став
Станція метро не та

Аркуш чистий я дістав."

треба починати радіти життю, от тільки оновлю музику в айподі та стартую. ха ха ;)

і все, що було, там і залишиться.

Одні від алкоголю стають сумними, інші впадають в агресію. А я стаю милим. Варто мені випити лишку, і я стаю добрим і ніжним з усіма, хто до мене підходить, я люблю їх істинною і чистою любов'ю, так само як і все, що мене оточує: зрозуміло, мою пляшку, але крім того - світло, музику, дим, який їсть мені очі. Зазвичай я сідаю і занурююся в абсолютне мовчання; тільки блаженна усмішка видає ніжність моїх почуттів.

нарешті я дісталась до вьюі!
тепер тримайтесь :)

зараз сиджу собі в Мельниках, попиваю какаю, дивлюся Мен ін блек 3 та здається все добре. але настрій гавно. якось сумно мені на душі, мабуть, через слова людей, які роблять незрозумілі для мене дії. і не вперше, що саме кльове.
тільки що дзвонив Ваня і сказав, що вб*є мене по тій самій причині, що й грозився Бондарук. мило тооо як; 3
я так хочу комусь розказати за вечір субти, надоїло в собі тримати, але уви й нажаль я не можу собі цього дозволити.
доречі, посварилася з батьками, об*явила голодовку та байкот, тепер вже 5 годин не виходжу зі своєї кімнати. але на цьому закінчу цей постік, бо алкоголь ще з Новорічної ночі не вийшов з крові, а написати лишньго теж не варто.

неприємно? чи мені неприємно? звичайно ж що. але зараз, мабуть, не про це писатиму.
я ненавиджу людей. давно вже ненавиджу і цю ненавість щодня підсилюють. навіщо? мати б таку людину, кому б я розказала все-все. про того чи про іншого. але уви, нє судьба. розчаровуюсь. розчаровуюсь. сидіти тут і лише писати - це майже нічого не робити. але мені стає легше. бо я ненавиджу. ненавиджу усіх людей. або лише одну. або усіх. не знаю.
зробіть мене щасливою. не обов'язково зараз. можна й завтра, наприклад. чи у новому році.
все так накипіло. той страшний табель. мама дізналась про мене і мій спосіб життя. я хочу одног, а отримую зовсім інше. чи, можливо, насправді я отримую те чого хочу просто не помічаю цього?

гаразд, я, здається, знаю, що мені допоможе. наші теплі переписки, хлопче. але або ми зараз же спишемся/зізвонимся, якщо ж ні, то і читати це все неабияк приємно.

всім дякую за увагу, арівідерчі, па-па.

то все хуйня,
то все до сраки!
І та любов,
і тії мати.
І те кохання без їбання,
і те їбанння без кохання.
То все хуйня,
лиш ти і я,
і ти хуйня,
лиш тільки-я

вы когда-нибудь ночевали
со своим любимым человеком?
я - да

это, по-моему самое классное ощущение
особенно, когда это происходит в первый раз
сразу перестает хотеться спать
пусть это будет 12 часов ночи, час, два
ты хочешь дождаться момента, когда заснёт он
чтоб услышать его спокойное дыхание
временами лёгкое сопение

это так мило
особенно когда он засыпает прижавшись к тебе
или уткнувшись в твою шею, как маленький ребенок
или положив свою голову к тебе на живот
а ты боишься сильно вдохнуть воздуха
вдруг проснётся?

и так ты не спишь всю ночь
нет, ну спишь конечно
но просыпаешься каждые пол часа
от каждого шороха одеяла и его резкого выдоха

а на утро ты понимаешь, что вы стали ещё ближе
понимаешь, что вы уже как семья
и не хочется уходить к себе
не хочется уже ничего и никого

Майже у кожного з нас є людина, до якої ми б з радістю повернулися. але не повернемося.

меня касаясь жгуче
танцуешь на рёбрах моих чечётку
у нас с тобою есть future
но оно такое нечёткое

перебирай меня
словно чётки

ты мне шлёшь по строчке в день
у тебя анорексия
от тебя у меня мигрень
ты в канаде, я в россии

у твоих инициалов
эхо тысячи вокзалов
тех, что я
оставил навсегда

мы рассыпаны, как драже
в твоём жж
обжигает новый пост
в полный рост

собирай меня
словно волосы в хвост

твой неземного цвета глаз
сейчас наверняка прищурен
что же так и не скрестил ты нас
дорогой товарищ мичурин?

у твоих инициалов
горечь тысячи вокзалов
тех, что я
оставил навсегда
у твоих постов
эхо аэропортов
тех городов
в которых я
уже не буду
никогда

тебя, пожалуй, кроме
всё остальное-ты
телефонный номер
сотри все следы
но
набирай меня
точно в рот воды

ты молчишь который день
у тебя анорексия
от тебя у меня мигрень
я в канаде, ты в россии

твой неземного цвета глаз
сейчас наверняка прищурен
что же так и не скрестил ты нас
дорогой товарищ мичурин?

у твоих инициалов
горечь тысячи вокзалов
тех, что я
оставил навсегда
у твоих постов
эхо аэропортов
тех городов
в которых я
не побываю

я коли нап'юсь, знаю кому подзвоню першому. ага. без жодних заперечень це буде Саша. козел, який про мене весь час забуває! отож, готуйся, Бондаручок, найближчим часом слухати всю ту хуйню, що в мене зараз робиться.
після Сашки ще будуть 2-3 хлопця. один з них точно буде Ваня. хоча ні, два Вані. точно. подзвоню й їм. ну, й ще одному) #ехшозажизнь

а ще у мене постає питання: чому я так часто почала слухати Карпу, Земфіру і Океан Ельзи? занадто часто просто

подаруйте мені на Новий Рік:
- нову гарну піжаму
- масу нових спогадів та вражень
- ведмедика. Вінні Пуха хочу! =)
- Молескін *О*
- багато-багато макарунів
- чудову поїзду в Львів
- чудову компанію
- багато-багато лаків
- ахуєнну хлопчачу толстовку!
і ще багато-багато чого!