Это просто Вьюи блог

А я брошу в твою душу слово, что бы узнать, насколько она глубока.

Я пам*ятаю кожен дотик його рук,

Його цілунки, цей погляд очі в очі

Та ледве переношу я хвилину мук

Коли згадаю шалені наші ночі

Ці сварки в соц мережах, наяву

Ці очі, які готові мене з*їсти

Але не зрозуміла досі я чому

Чому були такі ми егоїсти

Чому чіплялися за кожну мить розлук

Чому неслись за тих земель отих дев*яток

Давно не плачу я як ріжу лук

А плачу я тоді коли десяток

Згадаю наших сварок міліон

Коли не цінували ми один одного

Так не сварився навіть легіон

За ту безсцінну, в жарку спеку воду

А ведь все меняется. Как правило к чему то новому. У меня почему то к старому

как говорится, поход к психологу обеспечен

недавно прочитала в научном журнале, что идеальная внешность не фотогенична. ОХ, КАЖЕТСЯ Я СЛИШКОМ ИДЕАЛЬНА