А я вот лежу сейчас в слезах и с тонной ненависти к себе и задаюсь вопросом: а как блять люди запоминают какую-то полезную информацию? Потому что я, даже если мне интересно, не запоминаю НИ ХУ Я! Не понимаю даже, зачем читаю книги. От этого может как-то мозг должен развиваться, но у меня, такое чувство, будто всё в какую-то пропасть проваливается и нихуя в голове не задерживается. Интересно мне или нет - абсолютно неважно. Спросите у меня какой-нибудь элементарный физический закон или всем известный исторический факт - я не отвечу, даже если 10 минут назад об этом прочитала. Нет, ну я знаю какие-то вещи в общих чертах, но факты, имена, даты, люди - што, о чём вы говорите. Музыка, кино, различные виды искусства - существует что-то, кроме того, что можно разглядеть на поверхности? Не для меня. Я не могу запомнить н и х у я. И я такая злая сейчас. Просто вот блять. Даже если я сейчас пойду и 15 раз запишу какую-то информацию, на утро я не вспомню. И это не связано с тем, что я по жизни невнимательная или рассеянная, я очень хорошо помню многие нюансы, в том числе по работе, которые были месяцы назад, и в быту у меня нормально всё с памятью, но касательно какого-то саморазвития - хуй там. Мне хорошо даются языки (на фоне всего остального это удивительно прям), но даты/факты/люди - это блять просто из области фантастики. И из-за отсутствия многих знаний мне катастрофически стыдно, но ничего не могу сделать с этим. Точнее, тут не отсутствие скорее.. У меня можно что-то спросить, я не отвечу или побоюсь ответить неправильно, а когда услышу правильный ответ, 60% вероятности, что я это знаю, но просто забыла! И это так бесит. Вот прям каждый раз всем нутром ощущаешь свою ущербность, потому что вроде как думаешь, что ты не тупая, но не тут-то было блять! Ссука. С таким интеллектом мне остаётся только продолжать фотки в инстаграм выкладывать и притворяться, что у меня богатый и полный загадок внутренний мир. (Хоп! Своевременная минутка рекламы! Инстаграм veroniqqqque, подписывайтесь ставьте пальчики вверх. На самом деле, если бы там были пальчики вниз, то я бы не афишировала, потому что инстаграм у меня тоже так себе. Ой блять…. пойти штоли спиннер купить)
я уже не сосчитаю, сколько моих знакомых в России успело выйти замуж/жениться за то время, что я здесь. такое ощущение, что мама бы с удовольствием вымыла мне голову изнутри с мылом и вложила туда неистовое желание следовать этой тенденции. се ля ви, не сейчас и не в ближайшее время. и да, по-моему, она считает, что у меня вот-вот уйдёт последний поезд. тем временем я 6 дней в неделю работаю и ещё каким-то образом успеваю немножко развлекаться, что сводит часы сна к минимуму. я думала, что здесь так не будет, и, к счастью, ошиблась. нужно находить время на что-то приятное, бесконечный день сурка это не то, во что я хочу превратить свою жизнь. я одновременно и очень переживаю за то, что будет дальше, и периодически выгоняю из головы все мысли и делаю то, что хочу сейчас.
Сердце сальто назад,сальто вперед.
Всегда быстро влюбляюсь без головы.Меня привлекают интересные люди.И ты один из них, мы виделись всего два раза.Как это возможно?Провести вместе вечер а потом просто случайно пересечся на вечеринке.Очень люблю это чуство - влюбленность
Ханой
"Ханой – це комуністична столиця В'єтнаму…
Ханой - місто озер, кави, цукрової тростини і згущеного молока".
Тут живуть, як кажуть у В'єтнамі, "справжні" в'єтнамці. Вони не "мішані", як на Півдні.
Саме тут знаходиться мавзолей Хо Ши Міна, тут значно більше відчувається вплив комуністичних гасел. Хоча на практиці – це лише гасла: крім обмеження свобод преси і громадських організацій – тут досить вільно почуває себе бізнес.
У тому числі й ноземний.
У Ханої живе кілька десятків українців. Більшість із них заробляють на вчителюванні – викладають англійську мову.
Кажуть, що за 10 років Ханой буде повністю англомовним. Тут і зараз не складно знайти англомовного співрозмовника, але мовні школи ростуть тут як гриби. Усі європейці чи американці вважаються знавцями мови – тому роботу тут знайти нескладно, а заробіток досить серйозний як для вчителя – до кількох тисяч доларів на місяць.
В Ханої є казино, куди пускають тільки немісцевих. В'єтнамцям вхід заборонено. У казино роздають подарункові сертифікати, на які можна пограти трішки. Одного вечора я так заробив 60 доларів, нічого не витративши.
Туди ходять здебільшого китайці з величезними пачками купюр. Європейці ж, здебільшого, приходять з рюкзачками – на нас теж дивились косо, ми не дуже вигідні клієнти для цього казино.
У Ханої страшні розв'язки і божевільний трафік. Напевно, найбільш хаотичний з усіх, що мені коли-небудь доводилось бачити. Кілька українців, які тут живуть, їздять лише на громадському транспорті. Інші ж – адаптувалися і навчилися водити мопед. На авто тут пересуватися вкрай складно".
"В 90-х роках у Харкові було досить багато в'єтнамських студентів. 8 серпня 1993 року ними була заснована компанія "Техноком". У 1995-му вони найняли 35 працівників і почали випускати тоді ще нікому невідомий бренд "Мівіна".
Мі – це вермішель в'єтнамською і китайською. Він – В'єтнам.
Багато хто з нас в не підозрював про походження цієї назви. Мівіна – це дослівно "в'єтнамська вермішель". За три роки ще студенти на чолі з Фам Нят Вуонгом продали мільйон упаковок. Протягом наступних десяти років вони мали 98% ринку яєчної вермішелі, 95% ринку фаст-фуд картоплі і 50% ринку спецій.
У 2000 році ситуація в Україні йде до узурпації влади, Фам Нят Вуонг стає почесним громадянином Харкова, повертається у В'єтнам і реєструє компанію Віньгруп. Тут він починає займатись серйозними інвестиціями у нерухомість, входить в п'ятірку найзаможніших в'єтнамців.
Ну і, власне, елітний будинковий район, у якому живе наш новий друг Тхань, – це інвестиційний проект засновника Мівіни. Тож тут можна було сповна відчути силу тих 35 копійок, які кілька разів на тиждень у школі витрачались нами, бідними школярами, щоб всуху їсти ці страшні в'єтнамські "мі".
Якби в Україні були мудрі керівники – гроші, що заробила компанія "Техноком" в Україні, були б і далі інвестовані в українську економіку.
Але цього не сталося. Компанію "Техноком" в результаті продали гіганту "Нестле" – і гігантський в'єтнамський бізнес в Україні офіційно перестав існувати".



