B e a u t é

Ми перестали марити дивами,
прості в бажаннях, мов одноклітинні.
І світ для нас вмостився на дивані,
яскраві дні давно на карантині.

По-справжньому, незаздрісно, рум’яно
радіти нині вміють тільки діти,
а ми в сирому бродимо тумані,
мов зомбі двадцять першого століття.

А щастя неможливого не просить,
ми маєм все для неземного раю,
але чомусь його не кличем в гості,
немов когось, а не себе караєм.

Просто я тебе більше, ніж будь-кого, можеш не вірити.
Це насправді не лірика, ні, це лише монолог.
Бачиш, зовсім не можна так жити - наївними мріями
Кожен спалений вірш - то до тебе обірваний крок.

Просто я тебе більше, ніж будь-коли(навіть не віриться)
Я не вмію шукати причин, в них фальшивий мотив.
Через кілька годин вже насправді багато так зміниться,
Все затихне, мов літня гроза, мов миттєвий порив.

Просто я тебе майже списала, накреслила відстані.
І розтрощене скло у вікні, охолов терпки́й чай
У долонях заснули дощі, після зливи, розхристані…
Просто я тебе більш, ніж ніколи вже, ти пам'ятай.

я просто хотела быть для тебя единственной.
чтобы вместе утро. день ночь.
ты знаешь, я так устала быть одной.
как достали эти мысли, я вечно гоню их прочь.

я просто хотела быть для тебя любимой.
чтобы " родная " маленькая " ну или как там ещё?
ну тебе же с другими проще.
ты же знаешь - тебе всё прощу.
я просто хотела наверное счастливой быть.
и чтобы вместе с тобою старость встречать.
мне кажется, что даже лет через двести,
я буду всё так же тебя прощать.

В общем, объясняю, если человек захочет тебе написать, он напишет. Если захочет позвонить, позвонит. И он этого не делает не потому что занят, а просто потому что не хочет. Он не думает о тебе. Ты не снишься человеку, как бы тебе этого не хотелось. Если захочет быть с тобой, он будет. А если нет, то забей и живи дальше.