Поживем — увидим

до тієї "чашки чаю" так швидко звик хтось
проте це класно і просто, бо без всяких зобовязань)
чи не так?)

Люди уходят тихо, почти неслышно.
Просто кому-то ты перестал быть
ближним, просто кому-то стал ты
излишне важным, чтобы к тебе
привыкнуть, и потерять однажды. Люди
уходят. То от скандальной пыли, то от
того, что когда-то они любили… То от
того, что так важно им до сих пор. Люди
уходят, как будто другим в укор, словно
сказать пытаются, как не надо.
Только у каждого - свой показатель
правды, индекс терпения, степень "пошло
все к черту…", свой человечек в памяти
перечеркнут… Так что не видят. Не знают
чужих ошибок.
А за закрытой дверью тихо стучат часы. В
каждом из вновь ушедших - встроенные
весы. Боль перевесила снова запас
улыбок.
Люди уходят. Медленно по ступеням,
снова с седьмого* на первый. Опять на
дно. Думать о прошлом, скучать и цедить
вино, мысленно каяться, падая на
колени… Это так глупо, что надо бы
перестать, вдруг задержаться, пусть даже
у самой двери, вспомнить, что было - и
снова себе поверить. Взвесить все трезво -
и только потом решать.
Люди уходят. Тихо. Почти неслышно.
Просто кому-то ты перестал быть
ближним, просто кому-то стал ты
излишне важным, чтобы к тебе
привыкнуть, и потерять однажды… В
каждом печать незаконченной им войны.
Люди уходят, чтоб возвращаться в сны

обоє знаєм
добре тобі-добре мені
мені приємно що наші розмови приносять тобі не аби яке відчуття полегшення, морального полегшення
і навіть слово "полегшення" тут недоречне, тому що це не "полегшення" а якесь інше слово, іншого змісту, я просто навіть неможу його дібрати, але це відчуття, ти сама знаєш і розумієш
я хочу щоб ти знала, ти можеш довіритися мені,. Надто швидко ти стала якоюсь частиною мене, і дуже близькою мені
дякую тобі

БОЖЕ ЯК Я НЕНАВИДЖУ ЦЕ ВІДЧУТТЯ КОЛИ НЕСТЕРПНО ВАЖКО ПОЧИСТИТИ МАНДАРІНИ ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ НІГТІВ ЯКІ Я ОБПАТЛЯЛА!!!

він ніколи не піде з твого серця, він залишив той слід тобі назавжди
ти знаєш

Ми з'єднуємо свій маленький світ з великим світом, щоб не заплутатися в собі - сильне витягає слабке, закон природи. І бреше той, хто говорить, що нічого не чекає від більшого світу. Ми живемо заради того, щоб відчути життя, яке не обмежується одним тобою. Все до чогось тягнеться: неможливо знайти щастя в собі, не спробувавши його в обіймах хоча б однієї людини
правда ж?

Я не здивуюся, якщо одного разу отримаю запрошення до психлікарні. І все ж, я не розумію. Нам дали життя, але не дають жити, як ми хочемо. Якщо подобається відходити від норми, чому людина повинна стати нормальним?Якщо подобається створювати навіжені поступки в хорошому сенсі цього слова? Які до біса стандарти? Усі прагнуть зробити людину такою, як усі. Якщо він не такий, його слід поміняти. Треба ввести в життя йому рамки, треба його обмежити. І потім остаточно зламати, зробити його не таким, яким він є. Перепрограмувати. І ось я думаю, якщо вже так, невже не легше взагалі вбити людину? Адже виправляючи його, вбивають в ньому його власне "я", а залишається лише плоть. Так до біса її. Якщо вбивати, то повністю.

це дивно та в мою дурну голівоньку нічого не лізе
вже довго я ніяк не маю то часу, то натхення щось написати
скажу єдине, немає Я., в моє коло спілкування ввійшла ще одна людина яка любить томатний сік^^, (я рада що ти з"явилась,) ) я вдома долікувуюсь, сьогодні отримала новини зі школи, знаю що як тільки я в неї попаду знову почнеться божевільня, яка впринципі то й не тільки в школі,
я чекатиму неділю
я пішла додивлюватись серіал, цілую, добраніч:*

щось нагадує мене, правда ж!?, дивлячись на мене ніхто навіть і здогадуватись не міг, нікому б навіть думка така в голову не привалила що в мене наприклад пробитий смайл і ще одна прєлість на пальці є)

• " ты - никто. теоретически, практически, логически, по статистике, по теории больших чисел, по Фрейду, по Ницше, по Дарвину. по-любому "