neverthelessihopeless

деколи я думаю, що для таких як я ідельний чоловік, це той, який буде переживати зі мною мої депресії, спасати мене від них, тримати з аруку, витягуючи мене з минулого, і коли завірюху цього цунамі мі переживемо, моїм всім, моїм минулим і майбутнім, посправді стане він. але… чи зможу я тепер допустити когось до себе? знаючи свою цю рису, знаючи, яку біль я своїми думками можу принести тому, кого люблю?… не знаю. життя-гавно і ми у ньому теж, бо ми люди. чогось я чекаю від інших, чогось від мене. варто тепр думати тільки про когось, аби все складалось, бо тільки таким чином, можна врятуватись.

я люблю його

я в ахує просто
як свідомість деколи може
показати мені правдиві шляхи і дає можливість зрозуміти,
що в даний момент я відчуваю..
до мене ліз цілуватись дуже гарний пацан, але я відштовхнула його
я сказала, що в мене не той моральни стан
але питання в тому…
суть в тому, що я бачила в ту сикунду обличчя Вадіма перед собою…
я ж знаю, що він не мій…він думає, що я не його, проте
я не змогла поцілуватись з тим красавчіком-бо його обличчя не дозволило мені це зробити

я не можу жити.
близнюки завжди робили мені боляче.вони це вміють.
якщо всі мої листи для нього мукулатура, я спалю конверти. я цього не хочу. я в них вірю. але я більше не можу терпіти цього. краще поставити крапку. і нарешті усвідомити, що він може без мене.його слова-халтура, а не мої листи.

я постійно плачу,
безвучно, тихо
у душі.
він вже ніколи не оцінить
цих нот і крику у мені

так важко просто звикнути
до того, що він відірвався.
спочатку я не вірила
а він вже ж здався.

я помилялась, що це моя людина.
бо я тепер не вдчуваю
про що він думає,
як саме мене він зневажає.

я знаю точно, що повернувши час назад, він не хотів би
бути зі мною.
не хотілось бути, гірким досвідом, мабуть, нікому.

а тепер життя х-це холод.
життя-це лід.
я досі плачу, а ще болить.

будет целовать чужие плечи.
руки чьи-то теплые держать.
я убита. мне совсем не легче.
как же это больно - потерять.

Коли потяг нарешті в’їхав у гори,
залишивши позаду сонні долини,
коли в чорних снігах від тяжкої змори
засинали дерева, птахи і тварини,

і коли вибрідали нічні подорожні
на гаряче світло, ніби на запах,
і світили їм річищ глибини порожні
і зелені вогні по гірських вокзалах,

і кондуктор вслухався в останні вісті,
одягнувши стару залізничну куртку,
коли діти колійників і машиністів
уві сні намивали золото смутку,

торгівельні контори й приватні оселі
замовкали, мов патефони трофейні,
і прокочувались крізь лункі тунелі
неприкаяні літерні і купейні.

І сумні пасажирки юного віку,
невідомих занять і непевних звичок
рахували мости, збиваючись з ліку,
в теплих светрах і в’язаних рукавичках.

Витягали з торби гіркі наливки,
і ковтали дими устами самими,
і нічної розмови ламкі уривки
нависали над ними, пливли над ними.

І одна діставала в диму, що здійнявся,
словники з безнадійними коментарями,
і гортала їх, доки потяг спинявся
під станційними тихими ліхтарями,

і читала подружці щось нестерпне,
щось, від чого сухо стискало горло,
і коли та спала – читала про себе,
а коли прокидалась – читала уголос.

І слова - промовлені, словникові
западали в сон непомітно й загусло,
і гойдалися в заспокоєній крові,
наче водорості в холодних руслах.

просто хотіла тобі сказати дещо..
я знаю, що це було дитинство у нас.і в нас нічого серйозного не було… але я дуже різка. якщо я відчуваю, що лдина не моя я рубаю з плеча.у мене нема нічого по середині. нещодавно у моєму житті сталась подібна ситуація, і справа зовсім не всамій людині, вона може бути просто дуже кльовою, розумною, майже ідеальною.але ідеалом, який мені не треба. на жаль..таке ставалось вже декілька разів… крім, однієї людини. її порубати з плеча я старалась, але через певний час мене до неї тяге знову.вона зовсім не ідеальна, тобто взагалі може навіть гірша за попередніх у всіх сенсах… може це доля, як думаєш?

Просто осіннього
Ранку видимість значно зменшується, йдеться про
Більші масштаби, отже, про можливість бачити в
Цьому тумані значно менше речей, ніж є насправді, хоча
Що є насправді, кажеш собі.Що є насправді??

андрій курков
коробчук-море для шульги

Я слишком непредсказуемый и импульсивный, детка! Я потерял страсть, и запомни, лучше вспыхнуть и сгореть дотла, чем сохранить тепло и медленно догореть.

Мир, Любовь, Сочувствие.
Френсис и Кортни, я навсегда останусь в ваших сердцах.
Кортни, никогда не сдавайся, для Френсис.
Для её жизни, которая будет гораздо лучше без меня.
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ, Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ!»

Разлука всегда усиливает неудовлетворенною любовь, а философия не способна ее умалить.

Вольтер.Простодушный

По-моему, если тебе не нравится девушка, так нечего с ней валять дурака, а если она тебе нравится, так нравится и ее лицо, а тогда не станешь безобразничать и плевать в нее чем попало.

Джером Дэвид Сэлинджер. Над пропастью во ржи

рецидив

5201314 я тебе люблю назавжди