я постійно плачу,
безвучно, тихо
у душі.
він вже ніколи не оцінить
цих нот і крику у мені

так важко просто звикнути
до того, що він відірвався.
спочатку я не вірила
а він вже ж здався.

я помилялась, що це моя людина.
бо я тепер не вдчуваю
про що він думає,
як саме мене він зневажає.

я знаю точно, що повернувши час назад, він не хотів би
бути зі мною.
не хотілось бути, гірким досвідом, мабуть, нікому.

а тепер життя х-це холод.
життя-це лід.
я досі плачу, а ще болить.