Відчуй

Іноді, краще, що ви можете зробити, це зціпивши зуби промовчати.

І писати, писати, писати.

І знаєте, що найприємніше в ці моменти?

Сни. Ви чекаєте їх кожен день, як манну небесну.

Там хоч щось може бути кольоровим і ніжним.

Вона тільки робить з себе кам'яну людину з душею черствою, як суха кірка хліба, а насправді, вона піде за ким і куди завгодно, якщо тільки там їй буде тепло, якщо тільки там її будуть любити.

просто побажай удачі і скажи що віриш в мене, навіть тоді коли аванс власної віри вичерпується

з того моменту

я тебе

хочу

_

потрібно знайти собі вічне кохання на літо

пашла епічно грустіть в дитячий гарадок

до скорої зустрічі, чи шо.
: 3

Сьогодні останній день, коли я побачила своїх однокласників як КЛАС. Страшенно приємно, коли всі говорять тобі яка ти красива. І ось зараз я сиджу і думаю, сумно мені? Звісно сумно. Так, відносини в класі були інколи напружені, але я вчилася в цьому колективі (9) 5 років і мені вистачило цього часу, щоб прив'язатися до них і пройти всі труднощі разом. Жодного разу ми не були настільки дружним колективом, і навіть якось сумно розуміти що "БЛІН, тепер ми всі окремо!" Хочу сказати величезне спасибі кожному моєму однокласникові, кожен вніс щось своє за цей час. І як же зараз мило і безглуздо згадувати, як в п.ятому класі ми придивлялися на один одного, просто пропалювали очима і я впевнена один одного дратували!: D Я думаю, що це був відмінний вечір, спасибі вам, рєбять, за нього) Хоч ці люди дуже дивні і непередбачувані, але вони дуже хороші. Мені буде не вистачати їх. Буде не вистачати дурних жартів, сварок, суперечок. Це безперечно закладеться в моїй голові і залишиться там на завжди. Мені здається, що тут вже справа у звичці. Це те, коли ти довго перебуваєш з чимось, навіть якщо воно тобі не особливо подобається, потім виникає почуття звички і навіть симпатії. І я люблю цих рєбят. І знаєте, чого б мені хотілося? Щоб після випускного ми збиралися десь на дачі, смажили б шашлики, ввечері розпалювали багаття, сиділи б біля нього і згадували щасливі моменти шкільного життя і пів ночі б сміялися і плакали. Я дуже хочу цього. Адже це зближує, чи не так? Я рада, що я закінчила школу, я рада, що скінчилися всі іспити, які, я думаю, не дуже погано здала і я рада, що саме сьогодні все закінчилося. Закінчилася частина моєї історії, яку я буду пам'ятати. І я хочу, щоб це залишилося в моєму блозі. Я буду сумувати за своїм класом. Я дуже буду сумувати. Особливо за деякими людьми. За особливими. За рідними.

Ось і відгуляли ми випускний.

привіт, нове складне життя!

Якщо тобі погано, то і мені погано. Будь ласка, зжалься

Make love, not war!

Хто підтримує мене, прошу - пишіть :)

Щось змінюється. Можливо на краще.

Сьогодні їде татко. Збори. .тири пири..

Сьогодні мама мене повідомила, а точніше спитала про згоду. Загалом, ми беремо дітей з Донецька. Дітей, яких на час потрібно оберігати і прихистити, поки таке твориться в Україні. Можливо це затягнеться на рік, на два, але ми готові. І половина відповідальності на мені. Чомусь так вирішили що я буду за них відповідати, бо мама мені вірить, вірить в мої сили. Вмираю від цікавості. Хто вони, що за особистості, скоріше хочу їх побачити та поспілкуватися з ними. Буду їх перевиховувати і робити з них особистостей. (Хоча надіюсь, що цього робити не прийдеться), але все таки, будем з ними самовдосконалюватись разом. Побажайте удачькі.

Я готова.

loading 99%..

На годиннку друга ночі.Знову не
спиться.Те, що твориться в моїй
голові має
право бути почутим.Ні, не тобою.А
кимось
іншим.Ким небудь.Телефон
мовчить.Всі друзі
живуть своїм життям.Темно.Таке
враження, що я сама на весь
світ.Впевнена що
не засну.В голові тисяча думок. Дурні
думки
накладені на папір.Кинуті в мережу.Їх
нема
куди більше діти.Занадто багато
думаю про
пустоту.Катастрофічно не вистачає
тебе.Зрозуміло що шансів
немає.Боляче.Сльози, які не
допоможуть.Час.Який
проходить.Невиліковний шрам
залишений
тобою.

І переосмислення.

Безвихідь

Я все розумію.
у мене теж є люди,
для яких я завжди зайнята.