Smoke weed everyday.

Напевно на здивуванням вам я не скажу, що літо є моєю улюбленою порою року. Ні. Це може бути весна, від теплих дощів якоі ми відчуваємо прихід тепла, це може бути осінь, яка як завжди зачарує своіми барвами та настроєм, звісно, це може бути й зима, коли кожного дня так мало, бо о 17 год ти побачиш хіба що світло від великких ліхтарів на вулицях. . А як же літо ? Про нього ж можна сказати на багато більше ніж про ці 3 пори року разом взятих. Так, для мене літо це як окрема частинка в кожному році. І ця частинка є найулюбленішою безумовно. За літо може статись стільки подій, змін та всього іншого, що за рік такого не сталось би. Літо. Немає напевне такоі людини, яка б не любила його. От в цьому ми всі й схожі. Ми любимо свободу, тепло, оці розваги під тиском алкоголю у тобі, випадкові зустрічі, курортні романи, сум в теплий літній вечір, бо ' він від мене пішов ', радість, бо завтра в подруги день народження і ій вже буде 18 і ви ій обов'язково нагадаєте те, що алкоголь та улюблений всіма парламент (Н) може купити без проблем. Бо вона вже повнолітня ;) . Літо це кожен день неймовірний настрій, бо ти виспалась так, що вистачить ще на пару днів цієі бадьорості. Літо - це зустріч нового. Літо - це початок новоі прив'язаності. Літо це коли ти завжди п'єш холодну мінералку, а на наступний день в тебе жахливо болить горло. Гівалекс (або що там в кого ;) на допомогу. Літо - це тоді коли у подруги ти ночуєш майже кожного тижня, а інколи ще й пару днів під ряд, але мама не помічає у цьому нічого дивного. Хоча насправді дівчата по клубам ходять. Літо - це коли ти ідеш відпочивати з мамою на море, і тут вже зовсім не те, бо ще в червні ти була з улюбленими друзями тут і тобі не вистачає іхньоі присутності, - на кожному кроці згадуєш певний момент. Ви моє літо. Я сумую за вами !

вже не так хочу в Луцьк як на початку перебування тут, але хочу додому задля того, щоб робити щось аби знайти улюблену собаку (

був би ти поряд, я так сумую.

Завжди находьте силу пробачити, будь-кому та будь-що, навіть щось таке, що дійсно причинило чимало болі. Слабкі все пам'ятатимуть, а ти будь сильною та щасливою людиною - пробач і забудь. І ніколи не тримай зла на людину, яка пішла, закривши за собою всі двері. Отже, так треба, в твоєму житті вона існувала не просто так, навіть якщо для тебе зараз іі не існує вже. А якщо близька людина, то тим більше просто відпусти і побажай щастя. Ніхто не каже, що це легко, так, звісно важко, це властиво тільки сильним. І дуже не вистачає тим, хто почне ненавидіти людину, бо вона вчинила не так як хотілось тобі. Люди всі егоісти, і ти не виключення. Не тримай людину, яка вирішила піти. Будуть нові, нові знайомства та моменти з якими ти полюбиш так само. Як не прикро визнавати, але незамінних немає. (винятком звісно є рідні люди для кожноі людини, тобто іі сім'я)

Мене не тяне вже до тебе як колись, навіть як до друга, і не сумую я за тобою, але просто отак враз забути не можу. Я так любила твою усмішку, і обожнювала дивитись на те як ти куриш. Ти вже не мій, я не твоя. Але залишилось щось таке, через що я не можу закинути тебе до папки старих спогадів - людей тих, які вже вичерпали свій ліміт у моєму житті. Я трішки змінилась, і почала все ніби з нового листа в деякому сенсі, але з іншоі сторони я залишилась собою. Саме ти чомусь залишивши місце у моєму серці, зробив це місце таким, що ніхто не зможе замінити тебе саме такого. Я думала, що любила до тебе. Та мабуть дійсно любила, так як то була також зовсім інакша історія, яку можна описувати довго й нудно. Як і цю. Але ти, ти був для мене іншим. Знаєш чому ? Тому що тебе я внутрішньо добивалась і добилась. Ми були разом не півтора місяця, набагато більше, бо дружба наша також була для мене безцінною. І ти відкрився мені ще тоді, коли я цього прагнула. В попередньому ж випадку, він зрозумів все ще пізніше ніж ти, коли я вже охолола і вже навіть не думала про нього ночами і не виходила до друзів гуляти саме тільки тоді, коли і він був. Мені вже було. . Ні не байдуже, просто ніяк. Я втомилась за ним бігати. Отже, він моім ніколи й не був. А знаєш зараз він час від часу пише мені вірші. Мені приємно, що він не забуває мене. І зараз вже, скільки всього пройшло і людей мимо нас, всерівно коли гуляємо в одній компаніі разом зустрічаємось цими поглядами. З тобою я не можу так. Не уявляю навіть як будемо спілкуватись ми, коли я буду в Луцьку і знову буду частіше гуляти з однокласниками, за якими так сумую. З тобою ці погляди будуть хіба що поглядами ненависті та злості. . в мою сторону. Я рада, що з Д. я спілкуюсь зараз краще ніж з деякими іншими ніби близькими друзями, він ніколи не ненавидів мене, хоча саме я зробила йому боляче, коли відносно нещодавно він зробив крок до того, щоб ми знову були разом. Просто мені це вже було не потрібно, я чекала, і це все затянулось на 4 роки, в той час коли дівчат він змінював майже кожних 2 місяця. Навіть зараз дивуюсь собі. Як я змогла так ? І чому саме тоді, коли бажане стільки часу, приходить до мене саме, я його відпускаю, - бо так сталось і у нашому з тобою випадку. Я чекала поки ти зрозумієш себе і своі почуття, і це було не 1 раз. І ніби все було добре. Але я втомлась, втомилась чекати і терпіти це все саме тоді, коли ти зрозумів що любиш. Ось і тебе я відпустила. Пам'ятаєш як я казала, що не заб'ю на тебе, я казала правду ! У нас зараз немає тих відносин, залишилась лиш тінь, але як я казала сотні разів я не забиваю на близьких людей, ніколи ! Ти повторював, що теж не покинеш і тд, але твоі слова не мали сенсу, вони мали пустий зміст. Якщо хоча б щось з того, що ти казав було правдою, а не просто словами на вітер, то скоро ти зрозумієш, що не можна так по відношенню до людини, з якою колись тобі було добре. Це хоч і минуле - так. Але минуле це все, що в нас є. Я знаю, пройде багато років. А я не забуду ні тебе, ні твою усмішку. І писати буду тобі. До тебе і про тебе. Бо ти дав змогу мені стати сильнішою, можливо не дуже вдалим і болючим способом, але все ж таки. Дякую тобі за це. А собі бажаю таких людей, щоб я змінювалась не ' через них ', а ' завдяки ним '. Зробив ти мене сильнішою, щасливішою ж зроблять інші.

як не вистачає буває певних людей, так зараз - того, кого взагалі й ніби немаю я. ту, людину, яка б розуміла мене краще ніж я сама, або хоча б напрям думок був такий ж. не буває у вас такого ? чогось нового ніби прагну, а ніби й кожен день повертаюсь до минулого. а можливо це перші кроки такі до того, щоб остаточно відпустити те, що наболіло і затрималось в мені вже якось довго. .

треба вміти закривати двері перед тим, кого вже залишив у своєму минулому. це вже спогади, які могли мати продовження, але. я відкрилась новому. дякую за те, що ти тепер у мене є. і без лишніх слів. так описувати можна лише минуле, що всі і роблять, от і я не виключення. а ти - моє теперішнє, і не тільки.

в котрий раз звертаюсь до минулого. ти. а ти покинув не тільки перші сходинки моіх друзів у вк. ти залишив своє місце у моєму житті. і я знаєш майже звикла з думкою, що тебе немає для мене таким яким ти був, близькою людиною, через кого я ночі не спала, і просто другом, який завжди ніби був поряд. ти напевне й дійсно цьому не вірив. але це все було щиро. але тепер мені вже всерівно. я не хочу, щоб поряд зі мною в житті йшли такі люди, які будуть приносити стільки болі, скільки я відчула через тебе. дякую за те, що ти був. забути я тебе не забуду. але намагатимусь не згадувати тепер взагалі. але те, через що ти примусив мене пройти змінило мене. і тому до думок, які були в мене переживаючи оці відносини з тобою, я внутрішньо буду звертатись ще часто. таким чином нагадую собі, що досить бути такою довірливою, такою якою я була з тобою, такою, яка завжди чогось від тебе чекала. нагадую це собі. тобою. я не шкодую про той час, проведений разом, навпаки тоді я була щаслива. кожного дня. і ті приємні моменти не забуду ніколи, просто схоже як ти казав заховаю ті спогади десь далеко в себе. так ж буде краще. але я ніколи не буду байдужою. бути байдужою до настільки твоєі душею людини це не про мене. знаю, що ти ненавидиш мене зараз і рахуєш винною. але як сталось так і мало бути. не треба ілюзій, ми обоє знали як це закінчиться, знаючи один одного так добре. я ж не ненавиджу, а навпаки бажаю, щоб не було так як я казала раніше, що тобі буде важко в житті з таким відношенням до людей. я думаю ти це все вже зрозумів, навіть якщо пізно. головне не повторювати таких помилок. я не хочу напружених відносин, але ти це робиш своіми пустими словами, недавно сказав, що я всерівно можу на тебе покластись, набрати, коли буде потрібно чути твій голос, номер. . але це знову були слова на вітер, а я ж дурна знову повірила. але знай, що це було востаннє. через тебе я втратила бажання довіряти людям. хоча всерівно т.в.м.н., хоча й не віриш. все, досить цієі сентиментальності. на все добре.

а люди коли-небудь зуміють любити так як люблять собаки ? так просто, щиро та відданно. чому коли є шанс мати таке щастя, мати собаку, цю можливість, - насолодження цим в тебе забирають. у житті все ж не просто так ? випадковості не випадкові як кажуть. чому ти залишив свій дім, де тебе так любили ? вибач за те, що не в змозі шукати тебе сама днями й ночами. вернись будь ласка. тебе чекають. пс для когось можливо смішно читати подібне, але це тільки для тих хто не мав собаки - найкращого друга і взазагалі найкраще, що могло б існувати на світі.

Сначала бог создал человека, но заметив его слабость, дал ему собаку. А. Туссенель

В разлуке есть высокое значенье: Как ни люби, хоть день один, хоть век, Любовь есть сон, а сон - одно мгновенье, И рано ль, поздно ль пробужденье, А должен наконец проснуться человек… (Ф.И.Тютчев)

Люди забудуть те, що ви казали, забудуть те, що ви робили, але ніколи не забудуть те, що ви змусили їх відчути.

научись отпускать людей, кто решил от тебя уйти, кто был в списке твоих друзей, кто тебе помогал в пути. кто любимым когда-то был, или даже остался им. кто так страстно тебя любил, а теперь стал совсем чужим

уходя - закрывайте все двери, чтоб потом не хотелось вернуться, и в любовь эту вновь окунуться, чтоб потом не жалеть о потере. уходя - закрывайте все окна, чтоб потом не ворвался к вам ветер, не принес вам печаль старых песен, чтоб не делать потом себе больно. уходя - закрывайте все сердце, на замок недоступный и сложный, чтоб теплом, что оставили в прошлом, не хотелось однажды согреться. уходя - осушайте все реки, и идите вперед по той суше. уходя - закрывайте всю душу, если знаете точно - НАВЕКИ.

знаєш, от саме тоді коли поряд немає чужих думок та порад.коли збоку лише книга, незнайомі лиця, стіни номеру готелю такого спокійного кольору.саме зараз почала розуміти себе краще.і знаєш, до цих пір я не відпускала тебе як казала тобі і сама себе в цьому впевнювала.це просто був невдалий самообман.саме так. один з кроків до того, щоб повністю відпустити тебе зробила в перший день.будучи тут.в Луцьку мені це не вдавалось.а далі все за течією думок. все в мені.всі спогади.все це й залишиться там.але я не стала байдужою до тебе.і можливо в цьому мій мінус.бо знаю, що ти намагаєшся забутись, закинути все десь далеко в себе і не повертатись до цих ніби світ меморіс.я розумію тебе.напевно. тоді раніше не розуміла, - не могла через біль. і коли щось змінилось в мені.я змирилась.вже відпускала…так почав тримати ти.словами, яких від тебе було чути настільки дивно.я не знала як вчинити правильно.але вирішила, що кінець. не шкодуйте ніколи ні про що!все на краще.я впевнилась в цьому і на цей раз. ВІДПУСТИЛА.БІЛЬШЕ НЕ ТРИМАЮ. пс цінуйте тих, хто поряд. ти вже це знаєш.ти зрозумів-але було пізно.