в котрий раз звертаюсь до минулого. ти. а ти покинув не тільки перші сходинки моіх друзів у вк. ти залишив своє місце у моєму житті. і я знаєш майже звикла з думкою, що тебе немає для мене таким яким ти був, близькою людиною, через кого я ночі не спала, і просто другом, який завжди ніби був поряд. ти напевне й дійсно цьому не вірив. але це все було щиро. але тепер мені вже всерівно. я не хочу, щоб поряд зі мною в житті йшли такі люди, які будуть приносити стільки болі, скільки я відчула через тебе. дякую за те, що ти був. забути я тебе не забуду. але намагатимусь не згадувати тепер взагалі. але те, через що ти примусив мене пройти змінило мене. і тому до думок, які були в мене переживаючи оці відносини з тобою, я внутрішньо буду звертатись ще часто. таким чином нагадую собі, що досить бути такою довірливою, такою якою я була з тобою, такою, яка завжди чогось від тебе чекала. нагадую це собі. тобою. я не шкодую про той час, проведений разом, навпаки тоді я була щаслива. кожного дня. і ті приємні моменти не забуду ніколи, просто схоже як ти казав заховаю ті спогади десь далеко в себе. так ж буде краще. але я ніколи не буду байдужою. бути байдужою до настільки твоєі душею людини це не про мене. знаю, що ти ненавидиш мене зараз і рахуєш винною. але як сталось так і мало бути. не треба ілюзій, ми обоє знали як це закінчиться, знаючи один одного так добре. я ж не ненавиджу, а навпаки бажаю, щоб не було так як я казала раніше, що тобі буде важко в житті з таким відношенням до людей. я думаю ти це все вже зрозумів, навіть якщо пізно. головне не повторювати таких помилок. я не хочу напружених відносин, але ти це робиш своіми пустими словами, недавно сказав, що я всерівно можу на тебе покластись, набрати, коли буде потрібно чути твій голос, номер. . але це знову були слова на вітер, а я ж дурна знову повірила. але знай, що це було востаннє. через тебе я втратила бажання довіряти людям. хоча всерівно т.в.м.н., хоча й не віриш. все, досить цієі сентиментальності. на все добре.