а?

ростила ту квітку,

поливала тобою

і зраділа, коли раптом зірвав.

та жорстока реальність

сміялась над мною:

іншій букет дарував

пегеша

я хапаю твій погляд
і кладу у кишеню,
обережно тримаю рукою.
та там твоїх поглядів
нарахую вже жменю-
мої очі захопились тобою.

почую твій голос -
розцвітають гербери
у душі засохших садах
і раптом зникають
людські ті манери,
і серце виштовхує страх.

чи бачив ті очі,
чи знаєш мій голос,
який ритм має серце моє?
жаль, що не мій
і не знаю я, де ти,
але посто радію - ти є.

пегеша

Ти мріяв, щоб траєкторія мого шляху перетинала твій дім, коли я так хотіла перетнути твоє серце.

Ти хотів, щоб ми впадали в один океан, коли я хотіла бути навіть не в одному морі, брати початок не з одного витоку. Я хотіла бачити наше відображення в одній краплині.

Ти казав, що ми ніби-то з одного тіста, коли ми були геть різними інгрідієнтами цієї хлібини реальності.

Ти казав, що наше життя - спільна нитка, але боявся, що комусь вона все ж таки затягне шию. Але виявилось, що це лиш суцільний клубок ниток, немаючий кінця і початку.

Ти казав, що слова - це крихкий пісок із серця. Але тепер я знаю, що вони лиш багаж для вітру.

Ми хотіли бути разом у межах одного квадратного метру, але самі були з різних галактик. Бо ти мріяв, щоб траєкторія мого шляху перетинала твій дім, коли я так хотіла перетнути твоє серце.

пегеша

ну заберите меня домой

А вобще, как писал Дереш, все прекрасно. Только вот дырка в сердце. А так то все прекрасно

До чего же обидно/грустно(хотя чему удивляться?), что мои любимые Sigur Ros, наверное, даже и не знают о существовании страны, в которой я живу. Их мировое турне включило в себя даже Польшу. явпечале: (

Если я когда-то попаду на их концерт то умру от переизбытка восхищения и эйфории. Зато это будет самая прекрасная смерть.

Радует то, что они заботятся о свои фанатиках

пришло на почту(дадад я знаю что это пришло миллионам, но это же мооиии Sigur Ros!!)

season's greetings from sigur rós. we wish you a peaceful holiday and
look forward to seeing you somewhere in the world in 2013.

sigur rós

Людина схожа на йо-йо, котрим забавляється Всесвіт. Він кидає людину в безодню, і в шаленому леті людина й гадки не має, що її політ - це падіння, а відчуття боротьби - це тільки напинання гумки. Дійшовши до крайнього положення, йо-йо повертається. Чи не про цей момент розповідають ті, хто бачив, як усе життя пролітає перед очима в зворотньому порядку?

ДЕРЕШ

Люди жваво балакають між собою про все на світі. Безліч історій, тьма подій. Мені стає стрьомно, що ніхто не хоче поговорити зі мною, хоча я розумію, що міг би заговорити до когось першим. Але тільки-но уявляю собі, що почну з кимось говорити, мене скручує корч відрази та притупленого роздратування впереміш із жалем до себе. «Чому мені так стрьомно жити в цьому світі?» – хочеться виплакатися комусь. Інша моя частина, яку я хотів би називати «апасним штріхом», дивиться на це все з презирством і холодною ненавистю. Ось вона бере ситуацію під контроль, силою заганяючи жалюгідного гівнюка десь подалі у підсвідомість.

ДЕРЕШ

Для великого творіння потрібна чорна меланхолія

НЕМА

Розставляв прапорці, заплітав тенета,
Десь і сам блукав ніби дикий звір,
А вона питала: ну де ти? де ти?
Я кохаю тебе, повір.

А вона дзвонила йому надвечір,
Не чекаючи поки подзвонить він.
І кохання тримало її за плечі,
Й кошеня звивалося біля колін…

І птахи, що у сни її залітали,
І вогні, що з'являлися і не зникали,
І цілунки, котрими ловила тишу
Обертались на гру - божевільну і хижу.
Але билося серце
і в серці лунало:
Мала, я ніколи тебе не залишу.

Він шукав поясненнь, робив зауваження,
Доки сонце сідало над жилмасивами,
А вона все ловила якісь відображення,
Бо їй просто хотілось чогось красивого.

Він казав - ми ніколи не станемо іншими,
Він благав дочекайся, а там побачимо.
Їхні ночі були показово грішними,
Аж настільки, що не вимагали пробачення.

Але справжня ніжність нічним експресом
Пролітає, лишаючи присмак болю,
Він приходив невчасно, прощався весело,
Говорив - щось назавжди єднає нас із тобою.

Заганяв себе у невпннім русі,
Ніби світ чужий, ніби світ - тюрма.
Та одного разу кинув усе й повернувся.
А її нема.

автор: Діма Лазуткін

У чому сенс життя, якщо в його течії ти лише риба,
а не морська зірка.
У чому суть твого існування,
якщо у цій течії ти не пливеш, а тонеш?

p/g

устала

времени нет

что за жизнь

: (

Пусть новая неделя промчится оленями а вам терпения. Всем спасибо, всем шоколадныхволшебных снов.

А кто не ложится спать вовремя, добрый монстр Сергей Иванович откусит задницу

Хочу передать "обрадование" тем, кто будет встречать новый год дома:

поверьте, встречать его на/со вьюи - круче, чем с тарелкой оливье

Почему то вспомнила таким образом свой прошлый нг: мне пришло около 30 смсок от неизвестных людей с поздравлениями. Еще трое позвонило) это были невероятные ощущения

спасибо тебе, вьюи

+1, спасиибооо