Ти мріяв, щоб траєкторія мого шляху перетинала твій дім, коли я так хотіла перетнути твоє серце.

Ти хотів, щоб ми впадали в один океан, коли я хотіла бути навіть не в одному морі, брати початок не з одного витоку. Я хотіла бачити наше відображення в одній краплині.

Ти казав, що ми ніби-то з одного тіста, коли ми були геть різними інгрідієнтами цієї хлібини реальності.

Ти казав, що наше життя - спільна нитка, але боявся, що комусь вона все ж таки затягне шию. Але виявилось, що це лиш суцільний клубок ниток, немаючий кінця і початку.

Ти казав, що слова - це крихкий пісок із серця. Але тепер я знаю, що вони лиш багаж для вітру.

Ми хотіли бути разом у межах одного квадратного метру, але самі були з різних галактик. Бо ти мріяв, щоб траєкторія мого шляху перетинала твій дім, коли я так хотіла перетнути твоє серце.

пегеша